Андрій Коваленко запам'ятався своїм колегам та рідним як чуйна, доброзичлива людина, завжди готова допомогти.
Сьогодні, 3 січня 2025 року, у Кременчуці відбулося прощання із Героєм України, відданим захисником Андрієм Коваленком, який загинув під час виконання бойового завдання на війні проти російської агресії.
Церемонія відспівування пройшла у Свято-Миколаївському соборі, де зібралися рідні, близькі, друзі та колеги, щоб віддати шану Герою.
“Солдат Андрій Коваленко народився 3 березня 1981 року. На військову службу прийшов 1 вересня 2024 року. Був на посаді стрільця-помічника аеромобільного відділення. Народився і проживав у місті Кременчуці. Навчався у загальноосвітній школі №14 та закінчив професійно-технічне училище №5. Працював сортувальником на складі. 22 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання захисту України, загинув поблизу населеного пункту Погребки, Суджанського району, Курської області, російської федерації”, — повідомила військовослужбовиця Любов Телятник.
Андрій Коваленко запам'ятався своїм колегам та рідним як чуйна, доброзичлива людина, завжди готова допомогти.
“Насправді він дуже хороший хлопець. Він дуже любив тварин. У його кішки було п’ять кошенят. Він за ними доглядав, годував. Завжди допомагав нам. Дуже хороший хлопець був”, — поділилася спогадами колега Альона.
Сестра Андрія, Аліна, не приховує гордості за свого брата, називаючи його справжнім воїном.
“Я вважаю, що мій брат загинув героїчно, я ним пишаюся, наша родина ним пишається. Він для мене боєць, воїн. Я розумію, як йому було тяжко, через яке пекло він пройшов. І тепер наша задача, як родини, провести його достойно, в останню путь”, — сказала вона.
Аліна також згадує дитячі роки, проведені разом із братом.
“Мабуть, це найпростіший і найсвітліший проміжок часу, який у нас був. Ми жили разом, гралися. Потім у кожного пішов свій шлях, але спогади про ті роки залишаються найтеплішими”, — додала вона.
Поховання Андрія Коваленка відбулося на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото Микити Ліцкевича
