Іноді хобі приводить до занурення в історію, яка розповідає про життя міста десятки, а то й майже сотні років тому.
Мабуть мало хто знає, що таке філобутонистика. Це колекціонування та вивчення формених та простих ґудзиків. Про одну з тих, хто збирає різні ґудзики – Ольгу Івушкіну – наші читачі могли чути в минулому році, коли містянка представляла декілька десятків потішних та яскравих іграшок власної ручної роботи у Кременчуцькому краєзнавчому музеї. Разом з ними Ольга виставляла і картини з ґудзиків. У своїх роботах мисткиня демонструє не лише власні здібності, а й історію ґудзиків.
На цьому жінка не зупинилися – нещодавно дві її картини з ґудзиків можна було побачити на виставці у Кременчуцькій художній галереї, присвяченій 300-річчю українському вчителю та філософу Григорію Сковороді. За основу робіт Івушкіна взяла декілька його творів і обрала тему про діаманти та смарагди, які добувають із кришталевих вершин гір.
«Як на мене, кришталі завжди пов’язані з роздумами, оскільки у горах розміщені корисні копалини та дорогоцінне каміння. А ще на вершини гір люди підіймаються, долаючи власні страхи. Тож спеціально для виставки я зобразила з ґудзиків дві схеми обробки цих каменів. У них помістила невеличкі керамічні фігурки – українські хатки, млин, підкову – символи тепла та ситого життя.
Зауважу, що для виготовлення діаманту з каменю необхідно прикласти багато зусиль та мати навички. Загалом це стосується будь-якої роботи, на що й вказував Сковорода. Також у нього є одна байка: «Змія та жаба». У ній йдеться про те, що жаба позаздрила змії. Мовляв, весною подруга оновилася, скинувши з себе стару шкіру. Жаба як не намагалася пролізти, подібно змії, через щілинку, щоб скинути шкіру, їй це так і не вдалося. Висновок байки повчальний: щоб повторити успіх іншого, не достатньо скопіювати його останні кроки, адже задовго до них було задіяно багато іншої праці.
Життя подібне до філософії – помережане працею. А вже в якому руслі воно буде – кожен обирає для себе сам», – коментує жінка.
Все почалося з хенд-мейду
Творчі захоплення – створення оригінальних іграшок, картин-колажів та колекціонування ґудзиків – у життя Івушкіної прийшли з 1985 року, після того, як вона допомогла пошити м’яку качечку старшому сину.Тоді, за загальною викройкою, весь клас готував м’які іграшки на столичну програму «В гостях у казки». Молодший син, побачивши створене, попрохав пошити для нього павучка та павутинку, лікаря Айболита, Бармалія. Після цього з рук жінки почали народжуватися іграшки-рукавички, герої дитячих мультиків та книг. А на них потрапляли і різноманітні аксесуари.
«Люди приносили мені ґудзики, щоб я їх використовувала для очей іграшок. Час від часу звертала увагу, що багато з них були унікальними і знаковими. Наприклад, були різні пари ґудзиків для шкільної форми. Або з давніми географічними назвами давньою назвою ріки Тирас, яка тепер називається Дністром чи стародавньою назвою Грузії – Іверією, Америки, Аляски, Китаю, європейських країн та Прибалтики. Взагалі багато супутньої інформації можна знайти по ґудзиках. Коли бачиш цікавий аксесуар, далі натикаєшся на інші історії, які знаходиш у книгах чи інтернеті», – коментує мисткиня.
З часом аксесуари вже самі знаходили Ольгу – через знайомих чи випадково.
«Якось з онуком ми були у Харкові, він посеред вулиці опустив очі додолу і підняв для мене ґудзик «Міленіум»», – ділиться колекціонерка.
Серед тисяч ґудзиків Івушкіна відібрала найцінніші для себе. А далі, створивши папку за допомогою Кременчуцького краєзнавчого музею, помістила туди понад 100 з них. Поділили їх по темах: наприклад, на одній сторінці – на честь відомих постатей (Яна Сірковського (польського акціонера), Юлія Цезаря (римського політичного діяча), Архімеда (древньогрецького ученого). На іншій – унікальні ґудзики із зображенням знаків Зодіаку. Є у папці аксесуари, присвячені відомим вітрильникам, цивільному і військовому аерофлоту, модним світовим брендам, спортивній Олімпіаді, фабрикам, політичним гаслам.
«У кожного ґудзика – своя окрема історія. Раніше їх відливали на певну знакову подію чи ювілей, початок серйозного спортивного заходу, модного показу чи наукового відкриття. У моїй улюбленій книзі Джона Голсуорсі «Сага про Форсайтів» є історія, про те, як підприємець навіть просив, щоб його дружину називали Леді Батон (дослівно – ґудзик). Існувала і дитяча гра на ґудзиках, популярна після Другої світової війни. Також ґудзики виливали з дорогих металів.
Є у моїй колекцій один з написом «Благочестя». Наприклад, колись у родинах дитині виділяли «ґудзик на щастя». Тоді на якусь важливу події вона брала його, як оберіг. До речі, за повір’ям такий аксесуар треба міцно пришити, обов’язково непарну кількість. Якщо ж вони колихаються на одязі – це до не дуже успішної події у житті. Тож ситуацію варто виправити ниткою з голкою», – розповідає жінка.
«Кременчук ЕР-КРІ»
Ольга Івушкіна 20 років працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі інженером-хіміком-технологом. Тож їй добре відомо, що для виготовлення ґудзиків потрібна прес-форма.
Нещодавно у її колекції з’явився новий ґудзик з написом «Кременчук ЕР-КРІ». Хто ж був автором дизайну та про що він розповідає – справжня загадка.
«Його мені дала моя знайома, художниця Ольга. Є здогади, що знайшли ґудзик на робочому одязі працівників Горішньоплавнівського ГЗК. Робочий одяг тоді могли шити, імовірно, у тюрмах», – прокоментувала пані Ольга.
Щоб дізнатися історію цього елементу одягу, ми звернулася до музею гірничо-збагачувального комбінату. Однак там інформації про замовлення робочих форм з такими ґудзиками для працівників не підтвердили, тим паче у Кременчуцькій виховній колонії.
«Ґудзики відливали для посадового земства ще до революції. Тоді усі вони носили форму, а з нею – і ґудзики з гербом нашого міста та написом «Кременчук», – прокоментувала нам наукова співробітниця Краєзнавчого музею Горішніх Плавнів Ірина Кракало.
Якщо придивитися до пластмасового аксесуару, побачимо на ньому і радянську зірку. Тож, скоріше за все, його відлили уже після 50-их років минулого століття – аналізують знавці.
«Після Другої світової війни на території теперішнього «Кредмашу» діяла ґудзикова фабрика. Там використовували сировину з мушель, які діставали із дна Дніпра. Коли завод розбудовувався, фабрику знесли. Іще одна ґудзикова фабрика існувала на вул. О.Богаєвського. Але під час перебудови її також не стало», – прокоментував краєзнавець Євген Бергер.
Тож тих, хто знає, що означає абревіатура ЕР–КРІ – просимо повідомити нашій редакції.
Ліна Романченко
Фото Олександра Попенка
