Чому люди «сидять» чи «не сидять» в соцмережах?
Соціальні мережі міцно увійшли в наше життя. Зараз важко зустріти людину, яка б не була зареєстрована хоча б в одній з них. Дехто там «сидить» для обміну корисною інформацією, навчання, роботи, особистісного чи професійного зростання чи реклами свого продукту. А для декого це своєрідне дозвілля – переглянути чиїсь фото, щось прокоментувати, виставити власні світлини чи відео, побачити, що думають про них інші. Із 24 лютого минулого року – дня повномасштабного вторгнення росії в Україну, чимало користувачів змінили своє ставлення до соцмереж. Деякі містяни перестали тривалий час «залипати» у них, інші навпаки вважають, що це є щоденником цих часів. Тож цього тижня в темі «Життя в соцмережах під час війни» розбиралась «Кременчуцька газета».
«Використовую соцмережі, як щоденник»
Яскрава і неповторна – це про керівницю громадської організацію «МИ» Марину Орлову. Кременчужанка веде сторінки в соцмережах. Зокрема, у Фейсбуці. Там можна прослідкувати, як за всіма проєктами, які веде це ГО, так і за особистим життям Марини. З перших днів повномасштабної війни саме вона почала збирати на майстер-класи переселенців, волонтерів, небайдужих кременчужан. Далі був великий проєкт з дітьми внутрішньо переміщених осіб. І все це відображала на власній сторінці. Зараз містянка перебуває за кордоном. Це теж можна дізнатися із Фейсбук-сторінки. Що ж для неї життя в соцмережах – поцікавилась «Кременчуцька газета».
«Я, мабуть, використовую їх, як щоденник. Потім подобається переглядати, які світлини були рік чи два тому. Мої діти нормально реагують на таку мою активність, але я зараз не часто роблю з ними фотки. Ще мені подобається виставляти якусь тему, а потім читати різні думки, є дуже цікаві спостереження», – зазначила кременчужанка.
На запитання: «А яка реакція людей? Коли пишуть щось зле, як реагуєш?», відповіла: «Чесно, люблю таке. Бо як що всі тільки нахвалюють, то ...щось не той шлях, шлях повинен бути тернистим. Тобто коли є «+» та «-» – тоді добре. А коли тільки «+» чи тільки «-», то не добре, немає амплітуди коливання».
«Ти що, зовсім-зовсім не сидиш в соцмережах?»
У кременчуцької бухгалтерки Марини на аватарці на Фейсбук-сторінці поле і небо в кольорах державного прапора. Із дописів – в основному прохання про допомогу бійцям, волонтерські збори для Збройних сил України. Іноді трапляються фотографії, але їх виставляє не кременчужанка, а подруги.
«Раніше мала сторінку в Однокласниках, але вже навіть забула скільки років не користуюсь цією соціальною мережею. Там виставляла фотографії, у мене був своєрідний альбом. Потім від цього відійшла. Навіщо всім знати, що у мене в житті. Я не осуджую тих, хто постійно щось «викладає», переглядаю, ставлю вподобайки. А сама не хочу, щоб чужі люди все бачили», – слова жінки.
У працівника ІТ–сфери Олега є сторінки у різних соцмережах. Навіть фотографії на аватарці, але там він ще студент. З того часу минуло майже 10 років. Із дописів лише ті, де ставить відмітку на його сторінку дівчина Олега.
Він сам дивується, коли говорять, що в нього там купа фотографій. «Ого. Я і не знав?» – зізнається.
На запитання: «Ти що, зовсім-зовсім не сидиш в соцмережах?», відповідає: «Навіщо? Мені це не потрібно».
Нерідко можна побачити, що українці зараз рахують дні війни в соцмережах. Так майже щодня виставляє світлини на Фейсбук-сторінці директор військово-історичного музею, який працює на базі ВПУ №7, Володимир Поляков.
Це пейзажі, міські краєвиди.
«Так веду лік дням цієї війни. Роблю для себе. Трапляються дні, що так важко, тож фотографії не викладаю», – говорить він.
Втім окрім цього, із сторінки користувача можна дізнатися і про волонтерську діяльність, і про звичайне життя студентів під час тривог тощо.
Особистий досвід, або Від авторки статті
Я теж є активною користувачкою соцмереж (особливо у Фейсбуці на сторінці Helen Semenova). Десь з 2013 року майже щодня виставляю фотографії і різні дописи, зокрема у Фейсбуці. Я чимало мандрую, як навколо Кременчука, так і Україною. Бачу багато цікавого, тож чому цим не поділитися з усіма? Мені нерідко пишуть користувачі соцмереж, аби проконсультувала у тій чи іншій поїздці, допомогла із маршрутом. Інколи підходять зовсім незнайомі люди і говорять, що слідкують за мною віртуально. Уявіть моє здивування, коли саме так зустрілась з кременчужанами у Львові. Моя мета – показати всім, що не треба якихось величезних витрат, аби зробити своє життя насиченим і активним. Головне – то мати бажання.
Під час війни, зазвичай, мої мандрівки прокладені десь недалеко від Кременчука. Ставлю за мету зробити організму максимум фізичних навантажень, щоб потім врівноважити свій психоемоційний стан. І ось світлинами із таких походів охоче ділюсь на своїй сторінці.
Що думають військові про фото з відпочинку у соцмережах
Іноді користувачі мереж, не зважаючи на воєнні часи, продовжують публікувати фотографії із гучних вечірок. Тут варто згадати про скандал, який розгорівся у Києві, коли молодики знімали непритомних дівчат, адже додавали їм у спиртне, яке вживали, снодійні препарати. Це відео викладали в інтернеті.
«До цього всього не лише я, а й більшість ставляться негативно. Уявіть собі: приходимо ми з передової після боїв, ледве вижили, відкриваємо соцмережі і бачимо, що люди живуть в іншому світі. У них війни немає, не треба думати, як вижити, як ворога відкинути подалі назад. Іноді до сліз прикро, що люди забувають про те, що хлопці гинуть, щоб вони почували себе в безпеці. Цей пафос молодих хлопців на гулянках убиває. Вони можуть нам тут допомогти, і ця допомога була б безцінною! Бракує швидких ніг. Кожному четвертому на передовій 45 років, є і старші 55-ти. Вони сповнені болячок, але воюють. А молодь відривається. Іноді думаємо, що про нас забувають», – говорить військовослужбовець Віталій, який перебуває в гарячій точці.
Коментар психолога
Людмила Верменич, клінічний психолог, спеціаліст з питань психологічної допомоги в кризових станах та надзвичайних ситуаціях. Або, якщо прив’язка потрібна до закладу, то клінічний психолог КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня».
«Якщо соціальні медіа відіграють у нашому житті таку велику роль, то дуже важливо усвідомлювати, як вони впливають на нас. Вже є певні дослідження з приводу впливу на психіку та настрій джерел інтернет мереж. Але зараз, під час війни, все змінилося і бути категоричними вже недоцільно.
Для одних людей соціальні мережі являються джерелом інформації, розміщення реклами (а це має певний сенс для нашої економіки), пізнання та обміну досвідом. А для когось це єдиний зв’язок із зовнішнім світом. І тут можна оцінити таке використання позитивним. Користувачі нерідко висловлюють своє обурення з приводу будь-чого: від непогодження з чиєюсь думкою, неякісних послуг до політичних проблем. З одного боку, це дозволяє людям випустити пару, але перетворює стрічку новин на нескінченний потік негативу. Крім того, є проблема у перебільшенні проводження часу в онлайн-житті. І це вже може нести негативні наслідки як для самої людини, так і для оточуючих. Стрес від інформації, від коментарів, від переслідувань, від перенасиченості новинами може спричинити купу проблем не тільки з психікою, а й з фізичним здоров’ям.
Тим, хто багато часу проводить у соціальних мережах, рекомендую оцінити властивості своєї уваги та короткочасної пам’яті – це два індикатори, які найпершими відреагують на виснаження нервової системи. При перенавантаженні, довготривалій тривожності, перенасиченості інформацією, високим рівнем емоційної чутливості, вразливості процеси уваги будуть знижуватись. Людині важче сконцентруватися, зосередитися, втримати увагу на певний час. Може з’являтися квапливість, розсіяність, незібраність. Короткочасна пам’ять теж буде підводити: не запам’ятовується навіть коротка інформація, яку тільки що почув, прочитав або побачив.
Навіть прохання близьких щось зробити тут же забуваються. Якщо ви помічаєте за собою чи у своїх близьких такі зміни, потрібно звернути на це увагу і проаналізувати користування інтернет ресурсами. Такі зміни можуть бути викликані також іншими чинниками, але надмірне користування соціальними мережами може підсилювати виснаження нервової системи і призводити до більш складних наслідків. Отже, все корисно в міру. Також треба пам’ятати про режим користування, як часовий так і інформаційний. Крім того, мати певну мету для «заглядання» у соцмережі і розуміти користь цієї мети для вашого здоров’я.
Перегляд розважальних роликів, відео з котиками та собачками, гумористичних історій теж може бути корисним – психоемоційне розвантаження обов’язково потрібно. Але все повинно бути в міру. І бажано організувати своє життя так, щоб потреби у спілкуванні, взаємодії, самореалізації, психоемоційному розвантаженні тощо реалізовувалися в живому, активному житті».
Світлана Павленко
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
