"Призваний на військову службу під час мобілізації 28 лютого 2022 року".
24 травня 2024 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації, в районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області кременчужанин, мужній Захисник Дмитро Стовба.
Сьогодні домовину із загиблим героєм земляки зустрічали, ставши на одне коліно.
Традиційно прощання проходило у Міському палаці культури, куди прийшли рідні, друзі, побратими Дмитра. Двоє діток схилились біля труни батька, у неймовірному горі батьки...
"У цей день ми прийшли попрощатися з загиблим в боях за Україну в російсько-українській війні солдатом Дмитром Стовбою, 1982 року народження. Народився і проживав у Кременчуці, одружений, мав двох дітей. Навчався у загальноосвітній школі №17, закінчив ПТУ №19, працював на ТОВ "Істок". Призваний на військову службу під час мобілізації 28 лютого 2022 року. Займав посаду номер обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки штурмової роти штурмового батальйону.
Дмитро майже з перших днів широкомасштабного вторгнення російської федерації на нашу землю став на захист своєї Батьківщини, мужньо виконував поставлені на нього завдання, мав авторитет в підрозділі, був добрим побратимом", - розповів військовослужбовець із позивним "Лиман".
Дмитро Стовба загинув, виконуючи бойове завдання.
Зі скорботою про нього згадують побратими.
"Я добре знав його родину. Хотів би подякувати його батьку за сина, який не зламався і пішов захищати нашу державу. Особисто про нього я скажу, що це була чуйна людина, чутлива. Завжди він допомагав людям. Дуже тяжко говорити... Я про нього нічого не можу сказати поганого, бо ця людина була дійсно світла", - розповів військовослужбовець із позивним "Полячок". (На фото зліва).
Чоловіку дуже важко підібрати слова...його душили сльози.
"І ще раз хочу подякувати батькам за те, що вони виховали такого сина. Я з ним разом не служив, я просто через сім'ю знаю його, бо наші сім'ї свого часу дуже тісно спілкувалися, можна сказати, родичі", - уточнив він.
Про спільні дитячі роки пригадав кременчужанин, який назвався Сергієм.
"Ми народилися в одному місяці. Він старший від мене на 12 днів. Знали один одного з дитинства. Майже перші кроки робили разом. Слова «мама» вимовили майже разом. Він завжди був світлим, добрим, чуйним. Його всі поважали. Серед хлопців і дівчат любили. Так сталося, що ми трошки роз'їхалися по різних районах міста нашого, але підтримували зв'язок... Але не знав я, що він на війні. Дізнався з телеграм-каналу Кременчука, що загинув. Дізнався це я в той ранок, коли країна агресор знову вдарила по нам ракетами", - слова Сергія.
Як шану Захиснику земляки віддали, ставши ще раз на коліна, проводжаючи далі.
Відспівали героя у Свято-Миколаївському соборі, а поховали на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото Дмитра Гольченка
