Пряма мова.
Напередодні у Кременчуці в Міському палаці культури відбувся гала - концерт Всеукраїнського проєкту «Світ майбутнього очима дітей». Ведучим заходу став народний артист України, актор і співак, телеведучий Анатолій Гнатюк.
Перед концертом журналісти поспілкувалися з паном Гнатюком.
«Кременчуцька газета» задала йому питання, які напередодні у соцмережах написали наші читачі і глядачі.
- Багато хто вважає, що під час війни не до веселощів, мовляв, навіщо у театрах грати зараз комедійні спектаклі?
- Існує думка, що коли говорять гармати, то музи мовчать. Але наші українські музи не мовчать, навпаки, вони говорять на повну силу. Тому що це теж важлива частина боротьби за нашу волю і незалежність. Ворог не дочекається, що ми будемо плакати, ворог не дочекається від нас цих сліз, ми будемо сміятися навіть крізь сльози. Життя ніхто не відміняв, народ продовжує жити, працювати і радіти цьому життю...
Ми, дорослі, маємо зробити все можливе, щоб у дітей була радість від творчості, радість від життя, радість дитинства, яке вони потім будуть згадувати і розуміти, що ні на що, але в їхньому дитинстві були оці острівки радості, коли вони забули, що йде війна, коли вони просто, як маленькі діти, раділи життю.
- А чи правильно сказати, що зараз театр ще відіграє таку собі терапевтичну функцію?
- Дуже точно сказано. Я бачу переповнені зали, як актор Національного академічно-драматичного театру імені Івана Франка. У театр неможливо потрапити, квитки розкуповуються на декілька місяців наперед. Чому таке відбувається? Я думаю, тому, що люди хочуть переключитися хоч на декілька годин забути про страшне сьогодення, про те, що йде війна і десь внутрішнім світом повернутися до мирних днів.
І в цьому велику роль відіграє театр, наша українська естрада.
- Вам особисто до вподоби які більше ролі?
- Мені більше до вподоби комедійні ролі. До речі, комедійні ролі набагато важче грати, ніж трагедії. Великий Шекспір сказав, що втомився писати комедії, треба трішки відпочити, напишу трагедію. Великий актор Пітер Ротол сказав «легко помирати, важко грати комедію». І справді, коли граєш трагедію, що там в залі відбувається, чи вони плачуть, чи сплять глядачі - велике питання.
Ось коли граєш комедію, і в залі немає сміху, це провал, це трагедія справжня. На моїх комедіях, де я граю, в залі сміх. Якщо чесно і відповідально відношусь до своєї роботи…
Я не можу сказати, що мені легко вдався образ Голохвастова у «За двома зайцями», так само нелегко мені дався образ Остапа Бендера.
Але нічого в житті просто не буває. А що, легко тому хліборобу, якому треба засіяти, виростити, зібрати урожай, щоб він потім потрапив до людей.
- Як збираєтеся із хвилюванням перед виходом на сцену?
- Я радію цьому хвилюванню, тому що у хорошого артиста має бути хвилювання. Якщо артист стоїть за кулісами і не хвилюється, то це вже велике питання. Хороші артисти завжди хвилюються, тому я з ним не борюсь, а це хвилювання проходить. Варто зробити один крок на сцену перед глядачами і все. Ти вже не ти, ти вже полетів і працюєш в образі, у виставі.
- А який для вас ідеальний глядач?
- Цікаве запитання. Знаєте, буває такий момент у актора, у співака, коли він раптом відчув, що він одне ціле із глядачем. Ось для мене цей глядач ідеальний, який так проникся виставою, цією історією, роботою артиста, що він стає одним цілим із виставою, із цією історією із актором.
Ми стаємо одним організмом.
- А чи їздите ви з виступами на фронт і який глядач там?
- Для мене велика честь їздити з концертами на фронт. Я дякую Богу, дякую нашим захисникам, що у мене була можливість, починаючи з 17 березня 2022 року, хоча і до цього я їздив постійно, починаючи з 14-го року, адже війна у нас іде з 2014 року.
Але після повномасштабного вторгнення їздити на фронт - це дуже важливо, це велика відповідальність. Я був 3 червня за 7 кілометрів від краю Донецька, і Волноваський район, і Слов'янськ, і Краматорськ, і Лиманський район.
Було, що ми приїхали з концертом у Лиманський район. Коли комбат побачив, що ми приїхали - дві колонки, пульт, мікрофони, він каже: «Ви що, тут за 15 кілометрів ворог, який звук – все під гітару і до побачення».
Я кажу: «Пане командир, ми ж хотіли, солдатам…», Він задумався, а потім каже: «Буде вам концерт в яру, щоб звук не розлітався».
І вже хлопці несуть генератор, яр, глибокий яр, і ми спускаємося вниз, внизу ставимо генератор, він працює, підключаємо апаратуру, я внизу співаю і як в амфітеатрі хлопці сидять і слухають концерт.
Неймовірні враження, який глядач, от там глядач дуже вдячний, там глядач просто вдячний, що після одного концерту мені комбат сказав, хлопці слухали зі сльозами на очах концерт, а я так пауза, чому?
А він каже: «Ви привезли їм частинку їхнього дому», тому туди треба їздити і постійно їздити, підтримувати наших бійців і дякувати їм.
- А як особисто для вас був початок повномасштабного вторгнення?
- О п'ятій годині ранку я прокинувся від вибуху в Києві. Це був шок, тому що ще 23-го був великий концерт і після концерту я спілкувався із глядачами і вони запитували, що буде війна? Та ні, ну що ви, це неможливо. Ну яка війна? І раптом, 24-го, така зрада від людей, від сусідів, все що завгодно, але цього ми не чекали. Тому дуже було страшно, дуже було страшно і я внутрішньо був зруйнований, я внутрішньо був розібраний.
І, спасибі, що з 17 числа березня мене покликала наша столична поліція дати концерт у бомбосховищі, де родини поліцейських там жили з дітьми, і мене попросили дати сольний концерт.
Концерт розпочався пізно о 23:00. Там і поліцейські були, і солдати, що вони повернуться зі зміни… Концерт затягнувся за 12:00 годину ночі, дітки танцювали, мами танцювали, співали разом «Смереку», три рази, по-моєму, на біс.
І я після концерту мокрий, хоч викручуй, але я був дуже вдячний цим людям, тому що я внутрішньо зібрався, як кубик Рубіка і у мене всередині внутрішній спокій з'явився.
І взагалі ще хотів сказати, коли я вперше виїхав туди на фронт, саме на фронт і давав концерт для бійців, по ідеї, як має бути артист, їде на фронт піднімати настрій бійцям. У моїй ситуації все навпаки. Я насправді дуже переляканий, їду на фронт піднімати настрій. Але коли я бачу цих хлопців, дівчат з оточених на перемогу, вони абсолютно оптимістичні, вони жартують, вони ну, це велетні українського народу.
І я отримую позитив, і вони мені піднімають настрій і впевненість. Я вже повертаюся в столицю, або інші міста розповідаю за наших героїв, які там на передовій працюють для нашої майбутньої перемоги.
- Ви сказали про артиста, я подумав, що ви ще й співаєте і знімаєтесь на телебаченні. Що вам ближче до вподоби?
- Я не знаю. Ви знаєте, все має свої плюси, все свої мінуси. Наприклад, театр для мене дуже цікавий, тому що це велике мистецтво, але в театрі ти підстрахований режисером-колегами, декораціями, а на естраді ти сам на сам з глядачем. Ну, і телебачення та сама історія. Тому мені однаково улюблені ці професії і я їм з великою радістю віддаюся і телебачення, і естрада, і театр, і кіно.
- Скажіть, будь ласка, ви за час проєкту «Світ майбутнього очима дітей» багато разів виступали на сцені разом з дітьми. Розкажіть ваші емоції в цей момент, коли ви разом з цими маленькими талантами?
- Ви знаєте, я збився з рахунку скільки концертів відбулося і кожного разу, коли я починаю співати, дітки вибігають на сцену і в результаті вся сцена заповнена дітьми.
Вони танцюють, вони співають разом зі мною і, знаєте, оці емоції, коли, по-перше, ми всі щасливі, ми на деякі хвилини забуваємо про ту страшну біду, яка зараз в Україні війна.
А ще в цей момент я повертаюся в своє дитинство, я дивлюся на них і згадую себе, коли я був такий самий, як вони, і так само в нашому сільському клубі на сцені співав, танцював і радів життю, коли були живі мама і тато, все було дуже добре.
- І наостанок, кілька слів побажань нашим глядачам і читачам.
- Ви знаєте, я не перший раз в цьому прекрасному місці і я радий, що доля мене знову привела сюди, знову на цю сцену… Моє побажання нікого не здивує, моє побажання повторюється кожен день, кожну годину, кожну мить.
Я бажаю перемоги, я бажаю здоров'я, я бажаю, що той, хто зараз там на передовій, тобто, щоб ваші земляки повернулися живими-здоровими додому.
Слава Україні і нашим героям слава!
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича
