У Кременчуці сьогодні прощаються із Захисником України Ігорем Бутенком, який віддав життя за Незалежність нашої країни. Традиційно церемонія прощання проходила в Міському палаці культури.
Біля труни згорьовані родичі, чимало військових, колишніх побратимів і посестер.
"Сьогодні хочеться сказати найважливіші слова про Ігоря. Бо сьогодні його останній, земний день ми служили разом у 107-мій ракетній бригаді. Він прийшов ще зовсім юним і пройшов, напевно, всі військові шляхи. Неодноразово був ротаціях в АТО. І потім, коли прийшла велика війна, він також став на захист Батьківщини, сам добровільно вирішив перевестися в 5-у штурмову бригаду. І, напевно, саме тоді Ігор для мене відкрився як мужній воїн. Він по службі завжди був спокійний, виважений, привітний, позитивний. Тоді, коли він був на передовій, ми частенько спілкувалися і Ігор дуже пишався і своїми побратимами, і можливістю бути на самих гарячих напрямках. Ніколи не скаржився, жодного збору військового не минав. Я кажу: «Ігор, ти на передовій, ти донатиш гроші на збори?» Він каже: «Так всі разом, скоріше хлопцям щось купите». А йому ніколи нічого не треба було. Наскільки Ігор любив свою дружину, сина обожнював, мамочку. І він завжди жив такими цінностями: держава, друзі, родина. Ігор - приклад для багатьох. І я дуже співчуваю рідним. Прошу всіх крименчужан приходити і вшановувати героїв на поховання, підтримувати їхні родини та відвідувати Алею Слави!», - колишня співслужбовиця Наталія Пустова.
«На жаль, наші герої, які нас захищають, помирають. Він був дуже добрим, сміливим, надійним. Він нас всіх захищав у п'ятій штурмовій бригаді», - доповнює колишня співслужбовиця Валентина Михайлова.
Військовослужбовець із позивним «Лиман» говорить, що Ігор Бутенко помер після тяжкого поранення.
«Сьогодні ми прийшли попрощатися із загиблим захисник України старшим солдатом Ігорем Бутенко , 1992 року народження. Ігор народився і проживав у місті Кременчук, навчався у загальноосвітній школі No24, закінчив вище професійне училище No7, працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Був призваний на військову службу під час мобілізації 8 березня 2022 року. Обіймав посаду старший навідник мінометного взводу. Помер 17 вересня 2024 року в госпіталі міста Києва, де проходив лікування після тяжкого поранення. Герої не вмирають, вони завжди залишаються в наших серцях. Світла пам'ять Ігорю Бутенку, а також всім загиблим», - слова Лимана.
Приїхали попрощатися із Ігорем Бутенком побратими. Всі, хто зміг, бо там, де стоїть підрозділ дуже гаряче.
«Ігор! Це був великий приклад для військовослужбовця. Сміливістю, завзятістю. Ніколи ніколи в ньому не сенсу не було щось, як вам так сказати, правильно. Знав, що він поступає завжди вірно. Був прикладом для бійців завжди виконував свої задачі, завжди. Був дуже сміливий, я з ним служив не так довго, але знав , що Ігор служив до повномасштабної війни», - говорить командир Ігоря Бутенка із позивним «Каріба».
У самого ж Ігора був позивний «Бутік», так дали побратими від прізвища Бутенко.
Командир підрозділу біля труни Ігоря Бутенка подякував матері за те, що вона виховала такого відважного сина, висловив співчуття дружині Юлії, а сину сказав слова, щоб гордився батьком.
"Про Ігоря можна говорити багато. Це був не тільки товариш, це друг справжній. Вони були на позиції, виходить, і просто зальотна якась 120-та міна наших загарбників прилетіла, а осколок потрапив прямо в в бік, бронежилет не захистив. Це гарний був гарний товариш, сім'янин, дружина золота дитина, не пив. Став на захист за ідею, за Україну», - говорить військовослужбовець із позивним «Маузер».
Тяжка втрата для Кременчука, ще один Захисник приєднався до небесного воїнства.
Проводжали земляки свого Героя, стоячи на колінах.
Відспівування відбулось у Свято-Миколаївському соборі
Поховають Ігоря Бутенка на до Свіштовському кладовищі, на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисквича
