Вічна слава та наша подяка воїну!
Сьогодні у Кременчуці прощаються із Захисником України Олександром Андрійовичем Осадчуком. Закриту домовину присутні перед Міським палацом культури зустрічали, ставши на одне коліно.
А далі до холу несли живі квіти. На церемонії прощання було чимало друзів, товаришів, колег загиблого. Прийшли до МПК і секретар міськради Юрій Гриценко разом із віцемером Дмитром Кравченком.
Відомо, що майбутній оборонець народився 26 листопада 1982 року. Навчався у школі №31 на Молодіжному, далі - у ВПУ №2, працював на колісному заводі, згодом на ТОВ «Феррострой».
Його товариш дитинства, з яким виросли у сусідніх під’їздах, Олександр Могучий, розповів, що з Сашею завжди було весело та радісно.
«Ми жили біля річки, разом пройшло дитинство, грали, у садку яблука зривали і тікали, тобто, бешкетували, усякого було. Але, що точно – на нього завжди можна було покластися. А ще веселий, позитивний – як би йому погано не було - завжди тримався», - його слова.
Товариш додає, що про загибель Олександра дізнався уже від своєї матері.
Як з’ясувалось, на війні обороняє країну зараз і брат загиблого. Самого ж Осадчука призвали на військову службу під час мобілізації 21 липня 2024 року. На фронті воїн займав посаду стрільця-снайпера. Про це ЗМІ розповів військовослужбовець із позивним «Лиман».
«Загинув 20 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання по захисту України, мужньо виконавши військовий обов'язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність в районі населеного пункту Піщане,Куп'янського району Харківської області», - каже військовий.
Про біль утрати розповіли і колеги по роботі Олександра, які за цей час стали його друзями. Чоловіки розповідали про Осадчука зі сльозами на очах.
«Сашко проробив з нами більше 10 років на підприємстві у Горішніх Плавнях. Дуже гарний хлопець був. Хто до нього звертався - він нікому не відмовляв. Завжди відносилася й до роботи добре, і люди до нього добре відносилися. Для нас це дуже велика втрата. Дуже шкода», - розповідає колега Олег Марченко.
«Колега і товариш, щира, відверта людина. Я з ним в бригаді теж відпрацював трошки менше, ніж 10 років. Надійний, у бригаді з усіма товаришував, спеціалістом був гарним, начальником дільниці був, слюсарем вищого розряду. Любив рибалку, шашличок», - говорить ще один колега, Олександр Кишка.
Чоловіки наголошують, що найбільшим «хобі Сашка» була родина – адже він був хорошим сім’янином. Удома у воїна залишились дружина, дві доньки, мати та батько.
Згодом, у Свято-Миколаївському соборі, відбулося відспівування Захисника.
Свій останній спочинок воїн знайде у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України Свіштовського кладовища.
Нагадаємо, Завтра у Кременчуці прощатимуться із загиблим Захисником України Олександром Осадчуком
Ліна Романченко
фото Ігоря Борисевича
