Фотопроєкт.
Сквер імені Олега Бабаєва — сквер у центральній частині Кременчука. До серпня 2014 року носив ім'я «Жовтневого». Рішенням сесії міської ради перейменований на честь убитого міського голови Олега Бабаєва.
Сквер розплановано після війни замість зруйнованих старих будинків, між сучасними вул. Соборною та Ігоря Сердюка. Спочатку його планували продовжити аж до площі Перемоги. Головний вхід містився навпроти колишнього кінотеатру «Більшовик» (зараз будівля кафе «Світло»). На арках були прикріплені дошки пошани з фотографіями передовиків праці.
Після 2000 року в сквері декілька разів проводилась реконструкція: у 2008—2009 роках було закладено нову бруківку, встановлено інформаційний майданчик.
Після капітального ремонту 2008 року було виявлено, що певні кошти зникли, у документах було зазначено, що роботи виконались набагато раніше, ніж це було насправді. У 2010 році новообраний міський голова Олег Бабаєв узяв під особистий контроль питання реконструкції скверу.
Відтоді почалися роботи з відновлення фонтану. Його зробили музичним і з підсвічуванням на три кольори та три струмені води в центрі; ще по п'ять менших струменів б'ють з боків.
Замість тротуарної бруківки було викладено гранітну, а також встановлено парапети, щоб дощі не розмивали ґрунт.
Як виглядав сквер багато років тому і як виглядає зараз, що зникло, а що в ньому з’явилося – у матеріалі «Кременчуцької газети».
На цих фотографіях ми бачимо, що раніше фонтана у сквері взагалі не було. А афіші з назвою фільмів, які демонструвалися у кінотеатрі «Більшовик», знаходилися не у закладу культури, а посеред скверу.
Також можна побачити, що до сьогодні не дожили і ряд архітектурних споруд скверу.
Сам фонтан був побудований у 1976 році. Фонтан з підсвічуванням був побудований в сквері за проєктом архітектора Дадонова. Дно було прикрашено мозаїчним панно. Через свою п'ятикутну форму фонтан отримав неофіційну назву «Пентагон». Реконструйовано фонтан у 2011-2012 роках, нині є музичним.
До Другої світової війни на місці пам'ятника воїну-визволителю був будинок друку. Після визволення міста 29 вересня 1943 року над руїнами будинку друку у сквері «Жовтневий» було піднято червоний прапор над Кременчуком. У 50-х роках на місці зробили сквер.
У той час, після завершення Другої світової війни та капітуляції Японії, почалась Корейська війна. 25 червня 1950 року армія Північної Кореї, озброєна та підготовлена інструкторами Радянського союзу, почала наступ на Південну Корею. Відколи почалися воєнні дії на місці нижче пам'ятника Воїну-визволителю з'явився стенд із мапою Корейського півострова. Кожного дня червоною стрічкою позначалось просування північнокорейських військ на південь. До вересня 1950 року північнокорейські війська майже повністю окупували півострів. На підмогу Південній Кореї прийшли війська ООН, переважно американські, й почали контрнаступ. Відколи розпочався наступ військ ООН географічна мапа, яка була зроблена з ДСП чи дерева, зникла і з'явився чотирикутний паркан.
Через рік 29 вересня 1951 року відбулося відкриття пам'ятника Воїну-визволителю. За задумом скульпторів, це повинен був бути воїн у касці, плащ-палатці, з автоматом і прапором у руках. Скульптура повинна справляти враження, ніби солдат зійшов на постамент після багатьох походів і залишився тут навіки. На замовлення Кременчуцького міськвиконкому залізобетонний пам'ятник заввишки у 6 метрів було виготовлено на Харківському скульптурному комбінаті.
До 40-річчя визволення міста, в 1983 році, на п'єдесталі пам'ятника встановили меморіальну дошку з написом:
«На цьому місці над колишньою будівлею Будинку друку 29 вересня 1943 воїни 2-го батальйону 19-ї мотострілецької бригади під командуванням капітана Ш. Н. Гогорішвілі першими поставили Червоний прапор над звільненим Кременчуком».
Сьогодні у сквері ви не побачите і дошку, на якій розміщувалися газети - від «Правди» - до «Кременчуцької зорі». Але у минулі роки це було обов’язковим – пропаганди мали робити свою справу.
Вже зі здобуттям Україною Незалежності у сквері з’явилися інші засоби для розміщення газет. Але їх також згодом прибрали, бо встановили так званий кулак влади з якого мали транслювати на екрані на площі Незалежності відеопродукцію.
Раніше теперішнє кафе родини нардепа Юрія Шаповалова «Світло» було кінотеатром «Більшовик». Як ми бачимо, він також змінював вигляд, від будівлі схожої на палац культури до сучасного – з вітражами.
Раніше вздовж майже всіх доріжок у сквері були встановлені дерев'яні лави, на яких полюбляли сидіти містяни. Зараз ці лави мають більш сучасний вигляд, хоча і скорочена площа для сидіння.
Як у минулі роки, так і зараз, назву скверу можна дізнатися з напису на камені. Раніше табличка на ньому гласила, що це сквер «Жовтневий», а зараз, що це сквер імені вбитого народного мера Олега Бабаєва.
Як і зараз, так і тоді в сквері було багато доріжок і лав. А ось кіоск на одній з доріжок, яка вела до Будинку торгівлі вже давно зник. Раніше в ньому продавали квіти.
Змінилися у сквері й ліхтарі. Раніше вони сяяли всіма кольорами веселки, а зараз вони більш аристократичні.
Велика міська Дошка пошани раніше знаходилася якраз там, де зараз вхід у сквер біля фонтану. У першій частині або до середини 60-х ця дошка була перенесена до початку скверу в район адмінбудівлі, де зараз працює керівництво міського управління охорони здоров’я. З часом Дошка пошани звідти зникла.
Безумовно, зараз клумби у сквері набагато привабливіші. Навіть взимку там зростають зелені насадження.
Раніше на вході у сквер були встановлені лави. Зараз їх немає, але з’явився парапет, на якому також можна посидіти і відпочити.
Поглядаючи зі скверу на фасад Будинку торгівлі і на фотографії минулих років, можна побачити, що зараз з верхньої частини закладу торгівлі зникла його назва. Також ми бачимо, як змінився благоустрій навколо – деревця зросли, а зараз замість клумб, як було раніше зараз висаджена газонна трава.
Загалом Будинок торгівлі – це остання будівля Кременчука, збудована у стилі Сталінської архітектури. Пізніші будівлі будувалися у спрощеному стилі. Будинок торгівлі збудовано дома зруйнованою німцями Міської думи.
Не побачите ви зараз зі скверу і напис на будівлі Кременчуцької РВА «Хай живе комунізм!». Напис давно демонтували, зірку та серп і молот на даху райради замінили на прапор України.
Олег Булашев
Фото з відкритих джерел та Нікіти Співака
