Туди, де народжуються горщики і легенди.
Не так давно в обіг введено нову пам’ятну монету «Опішнянська кераміка», присвячену традиційному гончарському мистецтву, що сформувалося в селищі Опішня на Полтавщині і бере свій початок ще з XVIII століття.
Під час презентації цієї монети номіналом 5 гривень зазначили, що опішнянська кераміка стала знаковим явищем національної культури як у мистецькому, так і у графічному вимірі. А у 2012 році вона була внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Та чи лише керамікою славиться Опішня? Чи є тут щось інше, що може здивувати туристів? Не так давно журналістка Кременчуцької газети побувала тут і побачила все на власні очі.
Отже, літо — саме той час, щоб поїхати і побачити на власні очі це легендарне селище Полтавщини. Щоправда, місцеві кажуть, що «Опішня» — це зросійщена назва, і правильно називати його «Опішне».
Також у селищі вам розкажуть, що саме тут було одне із найдавніших поселень Полтавської області. Зокрема, є відомості, що ще за доби неоліту.
Тут знаходили різні кургани — і скіфські, і свідчення Черняхівської культури, та інше. Славився цей край і як край козацької слави.
Якщо поцікавитися назвою селища Опішня, то можна дізнатися кілька версій. Саме за часів Гетьманщини Опішня була вже крайнім населеним пунктом, а далі починалося Дике Поле і ворожі землі. Це стало однією з версій назви, яка означає — останній. Інша версія — що назва походить від слова «спішитися», тобто зупинитися після довгої дороги, злізти з коня. Є також версія походження назви від слова «опока» — глинистої породи, яку тут видобувають.
Так ми й дійшли до глини і гончарства. Є дані, що кожна третя родина в Опішні наприкінці XIX століття займалася гончарством. Особливу глину видобували саме на території населеного пункту і прилеглих сіл. Тож не дивно, що половина всіх гончарів тогочасної Полтавщини проживали тут.
Зараз тут можна дізнатися про відомі роди, старі садиби. Це надзвичайно цікаво і пізнавально.
Але по черзі. Що точно не оминете в Опішні? Це дерев’яну вежу і гойдалку на пагорбі.
Вежа є реконструкцією частини козацької фортеці, що розміщувалась тут у XVIII столітті, і знаходиться вона на одному з найвищих пагорбів заввишки 202 метри над рівнем моря. До речі, найвища точка Лівобережної Полтавщини — це не Пивиха в Кременчуцькому районі, а саме ця точка в Опішні. З вежі відкривається чудовий краєвид і на городище, і на околиці нинішнього населеного пункту.
Якщо придивитися, можна побачити й Ворсклу. Поруч є ще один пагорб, на якому видніються хрести. Це Лиса гора — одна з тутешніх містичних пам’яток. А хрести — своєрідні обереги.
Коли звідти повернетеся, то, звісно, дослідження Опішні почнете з Національного музею-заповідника українського гончарства. Це цілий комплекс, що складається з понад п’яти музеїв, які занурюють в історію сучасної та давньої гончарної справи.
Говорять, що експонатів тут понад 60 000, і колекція постійно поповнюється, тож їх порахувати дуже важко. Навіть головну садибу за один день ви детально не обійдете. За день ви лише пробіжитеся, пофотографуєтеся біля скульптур, композицій і локацій. А вони не лише цікаві, а й дуже «інстаграмні» — і місточки, і гойдалки, і альтанки.
Зараз вхідний квиток коштує 200 гривень — це за один музей (головну садибу). Але якщо ви хочете відвідати усі музеї, що входять до національного заповідника, вам запропонують купити комплексний квиток за 400 гривень. Це, звісно, вигідніше. Але варто врахувати, що для цього потрібно кілька днів. Тому плануйте свою мандрівку до Опішні як мінімум на кілька днів.
У вартість квитка входить ще майстер-клас зі створення маленького виробу. Тут його називають «монетка». Чому так? Коли вам скажуть, що ви зможете зробити монетку, то це означає, що ви зробите маленький горщик чи тарілочку. Монетками називали невеликі вироби, якими раніше давали здачу замість грошей. Їх дарували дітям як іграшки.
Не бійтеся, що у вас не вийде зробити виріб з першого разу — вправні руки майстрині вам допоможуть, і все буде добре.
На території комплексу є будівля музею, де ви точно дізнаєтеся цікаву історію про Музей гончарства. Він бере початок із 1970 року, коли родина гончарів Пошивайлів облаштувала тут музей прямо на своєму обійсті. Справу продовжив їхній онук Олесь Пошивайло (засновник та директор заповідника), перетворивши ідею своєї бабусі Явдохи Пошивайло на цілий комплекс і чи не найбільший музей гончарства у світі.
Він тут справді найбільший — розміри вражають. Та є ще чимало маленьких садиб, які ви знайдете в Опішні. Можна заїхати і також їх дослідити. Цікаво, що в кожного майстра свій почерк, кожен має власну історію.
Кожна творча родина — це окремий всесвіт гончарного мистецтва.
Ще один музей, який варто відвідати, — Центр розвитку духовної культури. Там постійно проходять виставки, бієнале. Експозиція починається просто з двору і продовжується всередині музею.
Але є ще один музей, який ви точно не оминете в Опішні, адже він на головній дорозі — Музей родини Киричевських. Там можна провести мінімум три години і не помітити, як пролетів час.
Що ще варто побачити в Опішні? Пляж на річці Ворскла заслуговує особливої уваги. Він облаштований — є грибочки, місця для відпочинку, столики. Місцеві називають його «Грибочки», «Млинки». Тож коли ви вже намилуєтеся глиною і захочете відпочити, їдьте саме на цей пляж. Він, до речі, входить у веломаршрут. А є ще піші маршрути — про них має бути окрема розповідь.
Та не виїдете ви з Опішні, не купивши якогось виробу. Хоча б свистунця чи коника. Це окремий пункт програми. Питайте у місцевих, де сувенірний ринок.
Його не важко знайти — він на виїзді з селища. Але будьте уважні: там чимало різної кераміки з інших регіонів. Якщо ви хочете саме опішнянську, то обов’язково цікавтеся походженням виробів.
А тепер найцікавіше — як дістатися з Кременчука? Найкраще автомобілем. Тим більше, що не так давно з Полтави до Опішні відремонтували дороги, і 160 кілометрів відстані долаються за 2,5 години (із зупинками на відпочинок).
Прямого автобусного сполучення з Кременчука немає. Тож як варіант (недорогий) — з Кременчука до Полтави електричкою, а далі автобусом. Але треба врахувати, чи встигнете за один день усе обійти. Якщо плануєте на кілька днів — це чудова альтернатива автомобіля.
Як резюме, треба сказати — до Опішні треба їхати, нею треба насолоджуватися, її треба відчувати.
Олена Ліпошко
Фото авторки
