Історія, як наново відкрити Одесу восени.
На календарі — вересень. А це означає час їхати в Одесу. Чому саме зараз? Тому що нарешті зменшився потік відпочивальників. Хотілося б сказати, що спав і ажіотаж із залізничними квитками, який спостерігався протягом усього літа, і все вже в порядку. Та ні. Країна-агресор внесла свої корективи, влучивши по мосту через Дніпро у Кременчуці. Через це прямого залізничного сполучення з Кременчука до Одеси наразі немає. Тож доводиться запастися терпінням і шукати варіанти з Полтави, Знам’янки чи навіть Києва. Альтернатива — автобусне сполучення.
На власному досвіді скажу: тут проблем немає. З Кременчука ходять автобуси до Одеси з відправленням від автовокзалу чи із зупинки біля колишнього «Амстора». Вартість квитків коливається від 900 до 1500 грн. Є зручні маршрути: ввечері виїжджаєш, а зранку вже у пункті призначення. Це стосується як напрямку з Кременчука до Одеси, так і зворотного. В Одесі автобус прибуває на приміську автостанцію на Старосінній площі, що поруч із залізничним вокзалом, тобто фактично в центрі міста.
Одеса — це море. Так вважають багато хто. Але насправді не завжди варто асоціювати місто лише з морем. Тут дуже багато чудових локацій, куди можна піти відпочити.
Погляньте афішу Одеського оперного театру: там завжди багато новинок і цікавих вистав. Квитки стартують від 200 гривень, а бонусом матимете можливість побачити чудову будівлю зсередини й відчути дух театру. Тому театр обов’язково варто внести у свій план.
Аркадія — гламурне місце, яке ввечері і вночі перетворюється на центр розваг і бурхливої тусовки. Але якщо ви не любите гучних вечірок, краще завітати сюди зранку: взяти каву у затишній кав’ярні, пройтися до моря, відчути його запах.
Не менш приємною буде прогулянка Трасою здоров’я.
В Одесі два ботанічних сади. Один належить навчальному закладу, і туди можна потрапити лише за попереднім записом групою від 5 осіб. Інший ботанічний сад відкритий для відвідувачів у години його роботи. У його тінистих алеях можна натрапити на багато цікавого.
Цього разу я відкрила для себе ще одну не менш захопливу локацію — парк Перемоги, або дендропарк.
У його паспорті йдеться, що до 1917 року тут розташовувалися дачі купців. Після революції їх зруйнували, і місцевість занепала, нагадуючи трущобний район. У 1930-х роках планували збудувати тут зоопарк, але проєкт не втілили: спершу війна завадила, а згодом, коли прорахували вартість, відмовилися від ідеї, вирішивши обмежитися створенням зеленої зони. Історія парку фактично починається з квітня 1960 року, коли на честь дня народження Володимира Леніна провели загальноміський суботник. У 1970-х роках облаштували бетонований став, який згодом перетворили на систему з чотирьох штучних озер. Пізніше у водоймах встановили фонтани. Загальна довжина озер — 700 метрів.
Пройтися з моря до озера — справжній контраст.
Звісно ж, прогулянку історичним центром ніхто не відміняв. Як вдень, так і ввечері. Просто йти і дивитися на архітектурні шедеври, які вражають щоразу, як опиняєшся в Одесі. Це і Пасаж, і Міський сад, і Дерибасівська, і Потьомкінські сходи, на яких увечері проводять концерти.
Щоправда, впадає в око те, що Одеса досі не повністю деколонізована. Не змінено таблички зі старими назвами вулиць, досі стоїть бюст Пушкіна — і це добре помітно.
Щодо транспорту: проїзд в Одесі коштує 20 грн у маршрутках, а 15 грн — у тролейбусах і трамваях. І без проблем можна дістатися будь-якої точки міста, а також області.
Вереснева Одеса — це море, аромати кави, прогулянки тихими вулицями й багатий культурний світ.
Для мене, як для кременчужанки, це була подорож не тільки до іншого міста, а й у зовсім інший ритм життя — спокійний, але водночас наповнений колоритом і натхненням.
Олена Ліпошко
Фото авторки
