Ексклюзивне інтерв'ю.
8 вересня у Міському палаці культури Кременчука дав концерт Львівського муніципального хору «Гомін». Перед концертом журналісти Кременчуцької газети мали змогу поспілкуватися художнім керівником Вадимом Яценком.
Скільки у вас артистів приїхало до Кременчука сьогодні? Чи залежить це від того, в яке ви місто їдете їх кількість?
Просто бувають моменти, які ми не можемо контролювати: це хвороби чи ще щось. Парочки немає, трішки прихворіли. Але в принципі це ніяк не впливає на якість, на репертуар, тобто все стабільно.
Ви керуєте хором, який поєднує традиції і сучасність. Я вже на репетиції побачила, що деякі пісні звучать зовсім по-іншому, незвично. Чи є у вас якась особлива формула перекладу пісні для слухача?
По суті, це є у кожного колективу, того ж хору. Тобто має випрацюватися певна стилістика. Ми в цьому контексті опираємося більше на себе. В нас є в хорі прекрасний співак, аранжувальник Ігор Гуцайлюк. Деякі мої. Деякі моїх друзів. Якщо говорити про цю програму, то якийсь це певний формат, стиль, впізнаваний для колективу.
Чи є в програмі пісня, яка найемоційніша для Вас?
Мені подобається романс, який є в програмі, «В саду осіннім айстри білі». Він про нелегку жіночу долю, в ті часи емансипації і всього іншого. Він цікавий ще і тим, що це вкрадена росіянами пісня. Всі знаються цей романс, як пісню «Ой кто там с горочки спустился»? Про те це старовинний прекрасний український романс. Пісня досить щемлива, гарно зроблена, нашим другом Євгеном Маляревським.
Чи трапляються випадки, що публіка впливає на репертуар. Наприклад, у програмі одне, а глядачі наполегливо просять виконати якусь пісню і ви змінюєте?
Неможливо зробити тут і зараз. Це ще й історія про те, що перед тим, як якась пісня потрапить в репертуар, вона має бути дуже сильно відрепетирувана. Історія про те, якщо люди кричать в залі: «А давайте цю пісню, давайте цю пісню», то це неможливо зробити просто в принципі.
Можливо, що ви виконаєте пісню з якимось відомим співаком чи співачкою, наприклад, Степаном Гігою?
Ми не думаємо про це. У нас зараз є насправді великий тур і всі наші думки зациклені саме на ньому. Це і український тур. Далі ми їдемо в Європу, потім ми вже плануємо потрошки США, Канаду. Звісно, що колаборація - це завжди цікаво, якщо є якісь моменти, то їх, звичайно, треба обговорювати. Але саме цей сезон ми повністю віддаємо на гастрольні тури. Як виявилось, у людей є великий запит на це. Тому це чудово і ми зараз працюємо з цими людьми
Який найнесподіваніший подарунок вам презентували під час цього туру?
Та не було ніяких несподіваних, але було багато квітів. Так само у нас є історія, що нам дарують величезних ведмедів під час кожного концерту (У Кременчуці був теж такий подарунок, авт). Але такого, що щось таке несподіваного, то насправді нічого такого.
Що ви робите з ведмедями?
Ми їх поки складуємо. А по приїзду до Львова, я думаю, що кожен артист хору буде мати в себе вдома персонального ведмедя.
Ви виступали з сином у Тернополі - це був дуже чудовий виступ. Ви бачите в ньому співака?
Я бачу в ньому дитину, яка з захопленням ставиться до різних проявів мистецтва і не тільки, але то не мені вирішувати. Я можу його десь тільки підтримати, але це має бути його рішення. Я точно не буду ліпити з нього співака чи диригента.
Зараз він мріє ким бути?
Він пішов в школу, школа спеціалізована, музична. В Україні є декілька шкіл: Харків, Одеса, Львів, Київ. Це такі музичні спеціалізовані школи. І він пішов туди вчитися. Ми з дружиною закінчували таку саму школу, але в Києві. Але я не перечив сам собі. Це не те, що ми хочемо зробити з нього музиканта, а просто з шести років не лише початкова школа для дитини буде, а й уроки сольфеджіо, фортепіано. А це ніколи зайвим не буде. А після того, як він закінчить 4 класи, то хай розбирається, що йому подобається чи не подобається.
Яку пісню ніколи б не наважились виконати хором?
Оце так запитання ставите в лоб! Ми бачимо зараз запит на пісні українського ретро, на якісь народні пісні. Це такий пласт, дуже гарний пласт української музики – Івасюк, Яремчук, Кос-Анатольський. Це дуже круті прізвища і чим більше людей їх пісні почує, це буде круто. А на рахунок тієї пісні, яку ми б ніколи не виконували, їх купа. Будь-яка пісня будь-якого російського артиста.
Є різниця виступати в органному залі чи в міському палаці культури, як наш, як в багатьох інших містах типової радянської забудови?
Вже ні, сьогодні 54-й концерт туру. Ми вже призвичаїлися до різних залів. Сьогоднішній зал досить зручний по звуку. В нас є гарна команда звукорежисерів, які це все роблять і перепрацюють так, щоб і нам і глядачів зручно це все чути.Тому в принципі великої різниці вже немає. Бо спочатку я переживав за якісь акустичні моменти, але зараз вони вже всі вирівнялися.
І запитання, яке вам дуже часто ставлять: у чому полягає феномен хору «Гомін»?
У хорі «Гомін»!
Дякую!
Олена Ліпошко
Фото Юлії Ярошенко, відео Микити Ліцкевича
