На зустрічі презентували дві нові книги: «Генеральша» і «Люди промовляють, що я відьма».
Сьогодні у Кременчуці в бібліотеці-філії №2, що на вулиці Соборній, відбулася творча зустріч з українською письменницею Дариною Гнатко. Це творчий псевдонім Юлії Іргізової, лауреатки диплому «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова» за роман «Катерина» (2015). Про це повідомили організатори зустрічі.
На зустріч прийшли шанувальниці Дарини Гнатко, дехто з яких прочитав усі романи письменниці, уродженки Кременчука. А їх із-під пера авторки вже вийшло 17. І така зустріч — перша за часів повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Письменниця пригадала, що свій творчий псевдонім Дарина Гнатко взяла тоді, коли треба було здавати до друку роман «Катерина». Тоді видавці навіть відзначили, що воно звучить дуже характерно для Полтавської області.
Раніше видавали романи під псевдонімом Олена Онищенко — так звали її бабусю.
Саме цього року виповнюється 10 років, як письменниця почала працювати під псевдонімом Дарина Гнатко.
Кременчужанка пригадує, що під час перших зустрічей із читачами ще губилася.
«Мене називали пані Дарино, а мені хотілося подивитися, де біля мене пані Дарина. Воно було незвично, а от вже зараз звернення “пані Дарино” я сприймаю як своє ім’я», — розповіла письменниця.
Цього вечора лунали відгуки про її книги як від читачок у залі, так і в записах, що розміщені в інтернеті.
На зустрічі презентували дві нові книги: «Генеральша» і «Люди промовляють, що я відьма». До речі, деякі учасниці зустрічі вже їх прочитали.
Сама ж Дарина Гнатко пригадує, що з початку повномасштабного вторгнення не могла писати. Все прийшло з часом.
А ще вона розповіла, що може переписувати книжки. Так було з романом «Він звав її Сандрою». Минуло 5 років від його видавництва, змінились часи, змінились і думки авторки.
Про це теж говорили під час творчої зустрічі. До речі, вона пройшла в неймовірно теплій атмосфері.
Дарина Гнатко дала «Кременчуцькій газеті» ексклюзивне інтерв’ю. Уже скоро матеріал вийде на сайті.
Сьогодні у Кременчуці в бібліотеці-філії №2, що на вулиці Соборній, відбулася творча зустріч з українською письменницею Дариною Гнатко. Це творчий псевдонім Юлії Іргізової, лауреатки диплому «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова» за роман «Катерина» (2015). Про це повідомили організатори зустрічі.
На зустріч прийшли шанувальниці Дарини Гнатко, дехто з яких прочитав усі романи письменниці, уродженки Кременчука. А їх із-під пера авторки вже вийшло 17. І така зустріч — перша за часів повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Письменниця пригадала, що свій творчий псевдонім Дарина Гнатко взяла тоді, коли треба було здавати до друку роман «Катерина». Тоді видавці навіть відзначили, що воно звучить дуже характерно для Полтавської області.
Раніше видавали романи під псевдонімом Олена Онищенко — так звали її бабусю.
Саме цього року виповнюється 10 років, як письменниця почала працювати під псевдонімом Дарина Гнатко.
Кременчужанка пригадує, що під час перших зустрічей із читачами ще губилася.
«Мене називали пані Дарино, а мені хотілося подивитися, де біля мене пані Дарина. Воно було незвично, а от вже зараз звернення “пані Дарино” я сприймаю як своє ім’я», — розповіла письменниця.
Цього вечора лунали відгуки про її книги як від читачок у залі, так і в записах, що розміщені в інтернеті.
На зустрічі презентували дві нові книги: «Генеральша» і «Люди промовляють, що я відьма». До речі, деякі учасниці зустрічі вже їх прочитали.
Сама ж Дарина Гнатко пригадує, що з початку повномасштабного вторгнення не могла писати. Все прийшло з часом.
А ще вона розповіла, що може переписувати книжки. Так було з романом «Він звав її Сандрою». Минуло 5 років від його видавництва, змінились часи, змінились і думки авторки.
Про це теж говорили під час творчої зустрічі. До речі, вона пройшла в неймовірно теплій атмосфері.
Дарина Гнатко дала «Кременчуцькій газеті» ексклюзивне інтерв’ю. Уже скоро матеріал вийде на сайті.
Такі зустрічі, що проходять у бібліотеці, доводять: навіть у непрості часи книжки залишаються тим, що об’єднує людей, дарує надію та надихає на нові звершення.
Олена Ліпошко
фото авторки
