Пряма мова.
Сьогодні Кременчук відзначає 82 річницю визволення міста від нацистських загарбників. Близько 9-ї ранку, біля пам'ятника «Воїну-визволителю» відбулося покладання квітів. Участь у заході прийняли керівники міста та району, нардеп Юрій Шаповалов, військові та ветерани, керівники патрульної поліції та ДСНС тощо. Натомість на заході не був присутній мер Віталій Малецький.
Вшановуючи світлу пам'яті, громадянську відвагу і самовідданість, силу духу, стійкість та героїчний подвиг сучасних воїнів захисників Батьківщини, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, о 9 годині було оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання.
Потім духовий оркестр виконав Державний Гімн України і ведучій заходу – директор міського палацу культури Сергій Ситник зачитав промову, в якій зазначив, що в історії рідного для кожного з нас Кременчука існує чимало визначних дат, які складають його вже більш як чотириста п'ятдесятилітню історію. За часами розквіту міста не раз приходили і періоди руїн. Іноді десятиліттями не вщухало полум'я битв за Кременчуччину. Війська посполиті, московські, османські і татарські не раз випробовували міць нашого міста. Та все ж, найстрашнішою навалою стала для Кременчука нацистка окупація під час II Світової війни, яка тривала практично 2 роки.
Насправді то були найтяжчі, найкривавіші часи його історії. Практично місяць, від дня захоплення Крюкова військами Вермахту 9 серпня 1941 року, Кременчук знаходився під постійним артилерійським вогнем. Місто руйнувалось, евакуйовувались підприємства, мобілізувались усі сили для утримання ворога, але з огляду на дієвість тактики Бліцкригу по всім фронтам, тридцятиденна оборона Кременчука вже виглядала як подвиг. Лише 9 вересня німці заволоділи нашим містом.
Майже з 90 тисяч населення Кременчука тоді під окупацією лишилось близько 32 тисяч його мешканців. Велика кількість з них виявилась не менш патріотично налаштованими, ніж ті, хто пішов за червоною армією, адже невдовзі у місті було створено 8 підпільних організацій, які продовжували боротьбу з загарбниками. Загальна кількість підпільників налічувала близько 400 чоловік. Це були як осередки супротиву організовані радянською владою, так і українським націоналістичним рухом ОУН.
Підпільники, які працювали у вагоноремонтних майстернях і інших підприємствах міста, влаштовували диверсії та псували армійське спорядження і зброю що відправлялися на фронт. Представники інтелігенції проводили велику національно-просвітницьку діяльність у місцевій пресі, у театрі, створили пункт «Українського Червоного хреста» у нацистських концтаборах аби лікувати радянських військовополонених і по змозі, із великим ризиком для себе визволяти їх з тих фабрик смерті.
Та не зважаючи ні на що, мешканці Кременчука не втрачали ні гідності, ні людяності. Ризикуючи не лише своїм життям, а й життям власних дітей, вони рятували від смерті сім'ї євреїв. Імена 42 Праведників світу на сьогодні відомо у нашому місті. На жаль, не кожна історія порятунку мала щасливе завершення, тому тих імен насправді може бути й більше.
До чергового нацистського злочину на нашій землі відноситься примусова депортація молоді для рабської праці на території нацистського Рейху. З Кременчука до Німеччини на каторжні роботи було відправлено близько 10 тисяч дівчат і юнаків.
З якою вірою і нетерпінням чекали мешканці Кременчука на звільнення від нацистських загарбників! 23 вересня була звільнена Полтава і вже через 3 дні, 27 числа Радянські війська розпочали битву за наше місто над Дніпром. Великою кров'ю вдалося наступаючим радянським військам скинути ворогів з лівого берега Славутича і заволодіти містом Кременчук. Проте, це вже були руїни. Вцілілими лишились лише кілька будівель.
Якщо, любі друзі, ви хочете побачити наш довоєнний Кременчук зібраним у єдину будівлю станьте поруч з сучасним залізничним вокзалом. З перших днів визволення від нацистів, мешканці міста збирали вцілілі цеглини з усіх руїн аби відродити рідний Кременчук. І першим із тих цеглин, як із пазлів, був відбудований саме залізничний вокзал.
На жаль через десятиліття поруч із ним знову лунають вибухи. Це вже рашистські ракети і шахіди намагаються змінити хід історії. Але не вийде! Зникне і це зло з лиця Землі! І до меморіалу визволителю від нацизму підійде його онук чи правнук і промовить: Діду! Ти знищив зло, яке прийшло на нашу землю із Заходу, а ми розбили його на Сході! Тепер Україна вільна навіки!
Зачитавши промову ведучій запросив вшанувати пам'ять Воїна визволителя покладанням квітів до пам'ятника «Воїну визволителю» і побажав всім єдиного: Перемоги України над всіма її ворогами!
Нагадаємо, До Дня визволення Кременчука родини захисників та ветерани отримають продуктові набори
Міська влада зробила Кременчук білою вороною
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича
