Вічна пам'ять.
Сьогодні у Кременчуці провели в останню путь відданого захисника Батьківщини – Руслана Синяка, який 18 вересня 2025 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації.
До Міського палацу культури зійшлися рідні і близькі, друзі та викладачі, аби віддати шану мужньому Герою.
"Сьогодні відбувається поховання Синяка Руслана Дмитровича, що народився 21 травня 2004 року. Народився і проживав військовослужбовець у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій гімназії №28. Закінчив ПТУ №7.
Був призваний на військову службу 25 вересня 2023 року у званні солдата на посаді оператора групи спецпризначення. Загинув, на жаль, 18 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в Сумській області.
Не був одружений і дітей не мав, залишилась мати. Вічна пам'ять Героям! Слава Україні!" - розповів офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.
Руслану був всього 21 рік. Одразу по закінченню навчання хлопець підписав контракт.
"Сьогодні проводжаємо в останню земну путь нашого випускника Руслана Синяка. Це хлопець, який за станом здоров'я не мав би служити і його визнавали як непридатного. Але він настояв на тому, що він має це робити. Хлопець, розумієте, якщо він прийняв рішення, що він має захищати свою країну, то це мужній поступок. І він не ховався, і за ним ніхто не ганявся.
В училищі він був хороший хлопець. Навчався з вересня 2020 року по кінець червня 2023 року. Тобто це молода людина, яка не так давно закінчила навчальний заклад, отримав дві професії: він столяр будівельний і монтажник гіпсокартонних конструкцій. Тому земля йому пухом. Царство Небесне. Вічна пам'ять. А в колективі ми завжди будемо пам'ятати наших хлопців, які героїчно віддали своє життя за те, щоб ми могли навчати, говорити, працювати таким чином", - додає директор ВПУ №7 Микола Несен.
До його слів доєднується майстер виробничого навчання Дмитро Ковальчук, який особисто навчав Руслана Синяка. Доброзичливий, авторитетний, активний — саме таким його запам'ятають всі, хто знав Захисника особисто.
"Не кожен на таке здатен. Важко втрачати тих, хто був у житті найкращим. Безвідмовна дитина, відповідальна, старанний. Дуже важко. Він пішов служити фактично після випуску, не пішов працювати, пішов одразу на контракт, на службу.
Справжній захисник своєї батьківщини і людина, яка дійсно заслуговує на повагу, на шану, на пам'ять", - підсумовує чоловік.
Не дивлячись на свій молодий вік та проблемне здоров'я, для побратимів Руслан став гідним товаришем та справжнім воїном.
"Я був з Русланом на останньому завданні. Він виконував завдання як мужній як справжній воїн і він гідний слави, вічна йому пам'ять. Його позивний був "Орел", Він завжди попереду літав, я йому говорю: "Ти як орел, ти все бачиш, все відчуваєш" і я йому після першого виходу дав такий позивний і ми так і залишили всі його.
Всі ми любимо цього справжнього воїна, ми ним обов'язково зустрінемося. Незважаючи на вік, Руслан був як дорослий справжній воїн, який вже пройшов багато чого і він виконував всі завдання на всі 100 щоразу", - пригадує військовослужбовець із позивним "Перс".
Пам'ять про Руслана Синяка назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Він був справжнім Героєм, відданим своїй країні та людям.
Вічний спокій кременчужанин знайшов на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Вічна пам'ять та співчуття рідним!
Дарина Убийкінь
Фото редакції
