Кожна батарейка, старий светр чи книжка можуть змінити світ — принаймні наш, міський. У нас є все, щоб дати речам друге життя: пункти збору, волонтери, небайдужі люди. І все, що треба — просто почати з себе.
У Кременчуці є чимало способів дати речам друге життя. Про деякі з них — у цьому матеріалі.
Батарейки: маленька річ із великим негативним впливом
Відпрацьовані батарейки — це не дрібниця. За результатами досліджень, викинута батарейка покривається корозією, через що шкідливі речовини можуть потрапити в ґрунтові води, а далі — в річки, озера, артезіанські джерела. Одна пальчикова батарейка може забруднити 400 л води або 20 кв. м землі. Тож перед тим, як викинути її до сміттєвого відра, згадайте про це. Тим більше, що в нашому місті добре організовано пункти збору небезпечних відходів. Здати батарейки можна у відділеннях торгових мереж, у школах та дитсадках, що беруть участь у міських екологічних акціях, а також у Центрі надання адміністративних послуг (вул. Покровська, 14), Міській художній галереї тощо.
Тут стоїть спеціальний контейнер, куди мешканці приносять батарейки. Усе, що зібрали, передають на комунальне підприємство «КАТП-1628».
Павербанки: несіть на прохідну
Не так давно читачі нашої газети поцікавилися, куди можна подіти зіпсовані павербанки й акумулятори. Як пояснив провідний інженер з охорони навколишнього середовища «КАТП-1628» Сергій Крещенко, у Кременчуці працюють кілька пунктів прийому відпрацьованих батарейок — їх можна здати в деяких мережах супермаркетів або у філіях міських бібліотек. Однак павербанки там не приймають.
«ТОВ НВК «Укрекопром», що співпрацює з нашим підприємством, приймає на утилізацію не лише батарейки, а й інше. Тому просимо кременчужан не викидати їх разом із побутовим сміттям, а приносити на прохідну КАТП-1628. Ми передаємо все зібране на подальшу утилізацію», — зазначив Крещенко.
Здати використані батареї та павербанки можна за адресою: м. Кременчук, вул. Левка Лук’яненка (колишня вул. Горького), 48/75.
Металобрухт: те, що можна перетворити на ресурс
Залізяки, старі велосипеди, поламані каструлі — усе це можна здати на переробку. У місті працює кілька пунктів прийому металобрухту, контакти яких легко знайти в інтернеті. Ціни залежать від типу металу. Станом на початок листопада 2025 року в Кременчуці за кілограм чорного металу дають від 4 грн 50 коп до 5 грн 50 коп, за мідь — від 300 грн, алюміній — від 45 грн, латунь — від 170 грн.
Вартість може змінюватися залежно від того, чи ви самотужки привозите непотріб на пункт прийому, чи за вами приїздять заготівельники, які готові вивезти від 500 кг металобрухту. Наприклад, очищаючи від металевого мотлоху дачу чи обійстя, можна заробити кілька тисяч гривень.
Макулатура: томи Пушкіна чи Чехова — на переробку
Папір можна здати на переробку майже в кожному районі міста. У центрі один з таких пунктів розташований на ринку «Плеяда», навпроти станції швидкої допомоги. Наприкінці листопада поточного року ціна на папір становить 4 грн/кг, а книги коштують дорожче — 4 грн 50 коп. У пунктах приймання макулатури кажуть, що останнім часом кременчуківці активно позбуваються російської літератури — приносять або продають багатотомники. Тут, як і з металом, прибираючи квартиру від літератури, пов’язаної з країною-агресором, можна заробити гроші й купити нові книги.
Меблі: не сміття, а допомога тим, хто потребує
Поламаний стіл або шафа, що вже не вписуються в інтер’єр, можуть стати у пригоді іншим. Якщо вони в непоганому стані, є шанс продати через сайти безкоштовних оголошень. Ті, хто цим займався, кажуть, що добре продаються дивани, крісла, дитячі стінки — головне, щоб не просити «всі гроші світу» й щоб речі були в гарному стані. Меблі, що вже не придатні до використання, часто продають у розібраному вигляді — на розтопку. Такі оголошення можна знайти як на сайтах, так і в кременчуцьких групах у соцмережах. А от безкоштовно віддають меблі значно рідше, ніж одяг.
Одяг: теплі речі — для зігрівання сердець
Непотрібний одяг не обов’язково має опинятися у смітнику. Пропонуємо кілька варіантів, куди його можна передати. Дитячий одяг — родинам вимушених переселенців. Для цього варто зв’язатися з місцевими волонтерами: вони підкажуть, куди принести речі або розмістять оголошення у спеціальних групах. Важливо, щоб він був чистий та непошкоджений.
Вовняні вироби можна розпустити на нитки й використати для плетіння шкарпеток для захисників. А теплі речі, ковдри, матраци, постіль — допоможуть тваринам, якими опікується КП «Спецсервіс-Кременчук», пережити холод. Притулок працює на вул. Левка Лук’яненка, 48/75 (на території «КАТП-1628») з понеділка по суботу з 8.00, телефон (067) 203-21-97.
Ідея від авторки
У мене є спосіб, завдяки якому я продовжую життя старим трикотажним речам. Усі футболки, штани, сукні, спідниці пускаю на килимки. Колись таку ідею побачила у колеги — київської журналістки. Комбінуючи різні кольори, роблю яскраві речі. Уже в багатьох моїх друзів та знайомих мої килимки гріють попи й душі і на кухнях, і на дачах.
А для мене монотонна робота з розрізання речей на смужки, а потім плетіння гачком по колу — чудовий порятунок від стресів, яких під час війни не бракує.
Приклад ініціативних мешканців громади
Готуючи цей матеріал, ми згадали тему збору кришечок від пластикових пляшок. Їх почали здавати ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Спершу говорили, що їх збирають на протези для бійців, але згодом цю інформацію спростували. Зараз збори кришечок актуальні — кошти від них переказують на потреби Збройних сил України.
Ті, хто здає кришечки оптом, грошей «на руки» не отримують — кошти йдуть безпосередньо на картку військових, які проходять лікування після поранення. Волонтери, які займаються збором, розповідають: мешканці Раківки помітили в районі червоні металеві сердечка, у які складають кришечки. Волонтерка Альона Тесло втілила цю ідею після того, як побачила подібний проєкт у Фейсбуці — спершу оголосила збір коштів, і люди пожертвували 7 тис. грн на першу скриньку, що встановили на алеї. Згодом з’явилася друга, третя — біля ліцею №6 та Кременчуцького центру реабілітації дітей з інвалідністю. До ініціативи долучилася депутатка міської ради Зінаїда Проценко. За словами волонтерки, уже зібрані кошти підуть на ще одну скриньку, яку планують розмістити в районі «Розвилки».
«Одна наповнена скринька — це приблизно 350 грн. Коли назбирається повна фура кришечок, «Нова пошта» безкоштовно надає машину, і ми відвозимо їх на завод, зазвичай, у Житомир», — розповідає Тесло.
Вона також додає: «Якщо хтось із наших знайомих, військових або мешканців міста потребує фінансової допомоги на лікування, кошти з продажу кришечок ми спрямовуємо безпосередньо на лікарню».
У місті є інші скриньки, які не стосуються цієї ініціативи.
Усі ці приклади доводять: навіть дрібні екологічні дії — не марні. Коли кожен мешканець Кременчука здає батарейку, не викидає старий светр чи металобрухт - це вже маленький крок до великої зміни. Так формується культура турботи про місто, в якому живемо. І саме з таких маленьких вчинків починається велика екологічна свідомість.
Олена Ліпошко
