Підробиці.
Війна стала причиною незаконного позбавлення українців особистої свободи – полону, викрадень, утримання без правових підстав, що супроводжуються грубими порушеннями прав людини та норм міжнародного гуманітарного права.
Сьогодні виокремимо важливі аспекти ситуації, коли особу позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зокрема в розрізі послуг у сфері юстиції.
Хто приймає рішення щодо встановлення факту позбавлення свободи?
Прийняття такого рішення здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
До її складу входять уповноважені представники державних органів та інституцій, що здійснюють фіксацію та перевірку таких випадків.
Прийняті Комісією рішення вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Комісія працює при Міністерстві розвитку громад та територій України. Заяви можна подати безпосередньо до цього Міністерства звичайною чи електронною поштою, а також особисто.
Звернутися з заявою може сама особа (після звільнення) або її родичі/представники.
Які документи є підставою для встановлення факту позбавлення свободи?
- заява особи або її законного представника, або члена сім’ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
- довідка від Міноборони, іншого компетентного органу чи командира підрозділу – про перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії (із зазначенням строку) або про інтернування в нейтральній державі;
- документ про участь у добровольчому формуванні в антитерористичній операції чи заходах з нацбезпеки й оборони – із підтвердженням перебування безпосередньо в районах проведення операцій та строку позбавлення волі або інтернування;
- витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
- повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Факт позбавлення особистої свободи і виконавче провадження
Позбавлення особи особистої свободи є однією з обставин, які унеможливлюють подальше здійснення виконавчих дій. Це тимчасово обмежує здатність особи брати участь у провадженні, виконувати покладені обов’язки та реалізовувати свої права.
У таких випадках закон передбачає механізм зупинення виконавчих дій, який покликаний забезпечити дотримання принципів справедливості, пропорційності та правової визначеності під час виконавчого провадження.
Для цього члени сім’ї чи батьки особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають звернутися до органів державної виконавчої служби. Контакти державного/приватного виконавця можна знайти в Реєстрі боржників: https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.
Державний/приватний виконавець, в свою чергу, зупиняє вчинення виконавчих дій на час позбавлення особи особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення такої особи.
Розірвання шлюбу з полоненим або безвісно відсутнім
Навіть в умовах війни людина зберігає свободу особистого вибору, зокрема право припинити шлюбні відносини.
Так, у випадку, якщо один із подружжя позбавлений особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (перебуває у полоні або вважається безвісно відсутнім), шлюб може бути розірваний у встановленому законом порядку.
- У разі полону розлучення відбувається виключно через суд.
- У разі визнання особи безвісно відсутньою розлучення можливе через відділ державної реєстрації актів цивільного стану, однак після відповідного рішення суду. Зокрема, якщо протягом одного року немає відомостей про місцезнаходження людини, суд може ухвалити рішення про її відсутність. Після цього особі необхідно звернутися до ДРАЦС для розірвання шлюбу.
До суду подаються:
- копія свідоцтва про шлюб;
- довідка про перебування в полоні (за наявності);
- свідоцтва про народження дітей (за наявності);
- квитанція про сплату судового збору та інші документи.
Разом з тим, для визнання людини безвісно відсутньою необхідно:
- Подати заяву до поліції про розшук;
- Звернутися до суду із відповідною заявою.
Підтвердженням розірвання шлюбу є рішення суду, яке набрало законної сили або свідоцтво про розірвання шлюбу (через ДРАЦС).
Такі механізми спрямовані на підтримку осіб, у яких партнери потрапили в полон або зникли безвісти, забезпечуючи їм правову ясність і захист.
Особисте зобов’язання на випадок полону
Військовослужбовець може оформити особисте розпорядження на випадок полону та окреме розпорядження на випадок загибелі, у яких визначає у відсотках частку грошового забезпечення чи одноразової грошової допомоги для конкретної особи або кількох осіб.
Військовозобов’язаний або резервіст має право скласти розпорядження на випадок загибелі, визначивши у відсотках, яку частку одноразової допомоги одержать зазначені ним особи.
Особисті розпорядження складаються письмово в довільній формі із зазначенням:
- військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності);
- дати народження;
- адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування);
- реєстраційного номера облікової картки платника податків або даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесених до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста;
- місця і часу складення особистих розпоряджень.
В особистих розпорядженнях обов’язково зазначаються частка (частки) належного до виплати грошового забезпечення на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти та відповідно одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також інформація про особу (осіб), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати.
Для оперативного розшуку вищезазначених осіб в особистому розпорядженні необхідно зазначити інформацію про їх номер телефону, адресу електронної пошти та інші особисті дані.
Особисті розпорядження мають бути підписані власним підписом військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста. Справжність підпису на розпорядженні, складеному на випадок загибелі, засвідчує командир військової частини або нотаріус. Аналогічно – підпис військовослужбовця на розпорядженні на випадок полону також підлягає засвідченню командиром військової частини або нотаріусом.
Посвідчення заповіту військовополонених
Право на заповіт – це частина свободи людини розпоряджатися своїм майном. Саме тому міжнародне гуманітарне право захищає можливість військовополонених складати та посвідчувати заповіти навіть під час перебування у полоні.
Це питання регулюється нормами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими та нормами національного законодавства.
Відтак, військовополонений складає заповіт за правилами своєї держави. Держава походження інформує про них державу, що утримує полоненого. За бажанням полоненого або у разі його смерті заповіт передається до держави-покровительки.
Слід зауважити, що під час воєнного стану нотаріуси не надають послуг громадянам рф. Виняток становлять лише випадки посвідчення заповіту військовополоненого та підтвердження підпису на заяві про вихід з громадянства рф.
Також посвідчити заповіт військовополоненого уповноважений начальник табору (установи, де створено дільницю) для військовополонених.
Передавати заповіти, складені військовополоненими рф, до держави-покровительки уповноважене Національне інформаційне бюро (орган, що діє з метою збору та узагальнення даних про військовополонених, загиблих, зниклих безвісти, незаконно затриманих окупантами цивільних осіб).
ВАЖЛИВО! До цього часу немає підтверджень, що українські військовополонені можуть скласти та засвідчити заповіт на території рф. Відмова у реалізації такого права є порушенням міжнародного гуманітарного права.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
