Вічна пам'ять!
Сьогодні міський Палац культури Кременчука був наповнений тишею і смутком – тут прощалися із захисником України Ващуком Євгенієм Івановичем. Мешканці та гості міста, рідні, знайомі та побратими зібралися тут, щоб віддати шану людині, яка віддала життя за рідну землю.
Євгеній загинув 25 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області. Він служив командиром взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем і віддав своє життя за територіальну цілісність України.
«Головний сержант Ващук Євгеній Іванович, 1975 року народження. Народився і проживав у місті Кременчук, навчався в Кременчуцькій гімназії №19 закінчив, ВПУ №7. Був фізичною особою підприємцем. У військовій частині займав посаду командира взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем. Загинув 25 листопада 2025 року виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області», - розповів військовослужбовець із позивним "Лиман".
Сусіди пригадують загиблого Захисника, як надійного та доброго чоловіка.
«Жили разом на одній вулиці близько 10 років, якщо не більше. Запам'ятався він, як гарний сусід. Завжди можна було мені на нього покластися в якихось там випадках. Пам'ятаю, якусь зиму, коли ще у нас не дуже часто вулицю чистили, то організувалися мешканці, щоб почистити сніг — він завжди виходив, завжди допомагав, завжди можна було розраховувати на те, що він не відмовить. Плюс, він займався трішечки будівництвом, допомагав нам облаштовувати деякі, так би мовити, приміщення підсобні. Так що він був гарною людиною дуже шкода, що так рано пішов...», - каже сусід Євгеній.
Чоловік відзначає, що у будівництві Євгеній був прикладом надійності та відповідальності — на нього завжди можна було покластися, він доводив справу до кінця з уважністю та сумлінністю.
«Шкода, що такі гарні люди нас покидають... дуже швидко...дуже рано», - додає він.
Побратими пригадують Євгенія Ващука як вірного та чуйного товариша та відважного воїна.
Михайло, сам із Горішніх Плавнів, був із ним майже як сусід: вони познайомилися під час служби в Херсоні і відразу потоваришували. Євгеній захоплювався грою на гітарі, Михайло співав, і разом мріяли піти разом у відпустку, яка, на жаль, не судилася. За словами товариша, Євгеній завжди йшов першим у найскладніших завданнях і ніколи не залишав побратимів без підтримки. Для нього він став прикладом відданості, мужності та справжньої дружби.
Відспівування Героя відбулося у Свято-Миколаївському соборі, після чого його поховали на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань захисників і захисниць України.
У нього залишилися мати, кохана дружина та донька, які зберігатимуть пам’ять про нього у серцях назавжди.
Світла пам’ять. Щирі співчуття рідним та близьким.
Валерія Макряшина
Фото Катерини Майдак
