Вгадай, хто є хто.
Наближається День журналіста, і команда «Кременчуцької газети» вирішила зробити для своїх читачів невеликий, але щирий сюрприз — із людським обличчям редакції та ноткою ностальгії.
Ми пропонуємо вам зазирнути в наше дитинство: переглянути архівні фотографії кожного з творчого колективу, дізнатися, ким у дитинстві мріяли стати наші журналісти, і чи здійснилися ті мрії сьогодні.
У проєкті беруть участь:
Олег Булашев
Валерія Макряшина
Олена Ліпошко
Максим Полтавець
Олена Синтюрина
Мирослава Ковальчук
Редакція «Кременчуцької газети» працює для читачів у режимі 24/7. Ми щодня відстежуємо події міста та регіону, щоб оперативно трансформувати інформацію у перевірені новини. Наш фокус — швидкість без втрати якості та фактажу. Ми тримаємо руку на пульсі міських процесів і завжди залишаємося на зв’язку з аудиторією.
Ця дитина спочатку мріяла стати бібліотекарем, потім вчителем, а було, що і двірником (бо квартири їм давали). Яскраве, насичене дитинство давало змогу фантазувати про будь-що. Деякі бажання стали реальністю, інші залишилися у минулому. Життя дозволило випробувати себе в різних професійних напрямках, але привело до журналістики.
Будучи малою, ця дитина мріяла бути ведучою новин — вирізала замітки з місцевих газет, клеїла їх у зошит і читала «новини» перед бабусиним дзеркалом. Потім вона мріяла бути акторкою... а потім — юристом, але зрештою життя повернулося так, що сьогодні вона журналістка. Можна сказати, що дитяча мрія все ж знайшла шлях до здійснення.
Ця дитина в різні роки мріяла про різне: спочатку — стати вихователькою дитячого садка й навчати своїх іграшкових «вихованців», потім — ветеринаркою, щоб допомагати тваринам, а в підлітковому віці — моделлю. Кожна з цих мрій була по-своєму особливою.
Ця дитина в дитинстві мріяла доглядати за тваринами, а згодом — лікувати їх. У юності ж мріяла стати вчителем.
У дитинстві він, як і багато хлопців, із захопленням дивився на світ і мріяв про великі справи — то уявляв себе рятувальником, що приходить на допомогу у найскладніші моменти, то космонавтом, який підкорює безмежний простір і відкриває нові горизонти.
З часом дитячі мрії не зникли, а лише набули іншої форми — прагнення бути там, де відбуваються події, бачити більше, розуміти глибше і розповідати про це людям. Так поступово прийшло усвідомлення власного шляху, і він обрав журналістику — професію, де слово стає інструментом, а правда і подія перетворюються на історію, яку чують інші.
Колись давно він хотів стати зоологом, мріяв про акваріум з морською зіркою та побачити водоспад.
Цей проєкт — не просто гра з архівними фото, а спосіб показати, що за кожним текстом стоять реальні люди з власними історіями. Ми працюємо в одній команді, але кожен має свій шлях, характер і професійний бекграунд. Іноді саме дитячі мрії найточніше пояснюють, чому ми опинилися в журналістиці.
Редакція
