Вічна пам'ять!
Сьогодні, 3 червня, у Свято-Миколаївському соборі Кременчука відбулося прощання з воїном, який віддав найдорожче за свободу України — солдатом Євгенієм Олексійовичем Свистуном. Провести земляка в останню путь приїхали його рідні, друзі, вчителі та односельці з Майбородівки.
Євгеній народився 2 березня 1984 року в селі Майбородівка Кременчуцького району. Там минуло його дитинство, там він закінчив школу. Згодом здобув фах столяра у Кременчуцькому ПТУ №2, жив і працював у Кременчуці.
Як повідомив офіцер відділу зв’язків з громадськістю (ЦВС) старший лейтенант Костянтин Тригуб, у серпні 2024 року чоловік був призваний на військову службу за мобілізацією. Став розвідником-сапером першої розвідувальної групи спеціального призначення. Свій останній бій солдат прийняв 26 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Трудове Покровського району Донецької області.
З того трагічного дня Євгеній вважався зниклим безвісти. Понад пів року родина жила між невизначеністю та надією, аж поки не надійшла страшна звістка про підтвердження загибелі.
Щоб віддати шану полеглому бійцю, до храму приїхали мешканці його рідного села. Староста Майбородівського старостинського округу Наталія Мазур згадує про нього з особливим теплом:
«Женя — наш односельчанин, наш житель. Це була хороша, спокійна людина, яка віддала своє життя, захищаючи нашу свободу. Вічна пам'ять Герою».
Разом із громадою приїхали й педагоги Майбородівської гімназії, які пам'ятають Євгенія ще дитиною. Директор закладу Василь Давиденко, який працює в цій школі вже понад 40 років, поділився спогадами про свого колишнього учня:
«Він не був "золотим" медалістом, але як людина був дуже хороший, доброзичливий і товариський. До нього завжди ставилися з повагою. У школі Женя був спокійним, врівноваженим хлопцем, покладистим "мужичком", якому вірили і довіряли. Справді хороша була людина».
Після школи життя Євгенія складалося по-різному — він шукав себе, змінював професії, працював на різних роботах.
Власної сім'ї чоловік створити не встиг, дітей не мав.
Найважчу втрату зараз переживають його батьки — Катерина Петрівна та Олексій Павлович (які заради поховання сина повернулися з-за кордону), а також рідна сестра.
Поховають захисника на Свіштовському кладовищі, у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Вічна пам'ять Герою!
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук
