У храмі лунали молитви, а довкола — квіти, вінки та тиха скорбота.
Сьогодні Кременчук у скорботі. У Свято- Миколаївському соборі відбулося прощання з учасником бойових дій, відданим захисником Батьківщини – Бондарем Іваном Миколайовичем.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік без вагань став на захист України, залишивши мирну роботу будівельника. Тому провести його в останню путь прийшли побратими, колеги, друзі та рідні, щоб віддати шану людині, яка не стояла осторонь. У храмі лунали молитви, а довкола — квіти, вінки та тиха скорбота.
«Сьогодні Кременчук прощається з Бондарем Іваном Миколайовичем, який був учасником бойових дій. Він народився 13 жовтня 1969 року. Навчався у Кременчуцькій гімназії №8, згодом закінчив ПТУ №19. Працював у товаристві “ЄвропаБуд” на посаді керівника бригади. Військову службу проходив за мобілізацією з березня 2022 року по грудень 2025 року.
Помер 4 червня 2026 року у стаціонарі Універсальної клініки “Оберіг” у Києві внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
У скорботі залишилися дружина та доньки. Вічна пам’ять», — повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва лейтенант Тригуб Костянтин.
Він був надійним воїном, другом і побратимом.
«Я знав цю людину, ми тривалий час разом служили. Він був нормальною, відповідальною людиною, патріотом, добровольцем. З 2022 року служив у Збройних силах України, у нашій теробороні. До мобілізації працював у компанії “Європабуд” на керівній посаді. Усі про нього добре відгукувалися. Це був справжній надійний друг і бойовий побратим. На початку повномасштабної війни він виконував завдання на Сумщині, потім служив у Донецькій області. Згодом через стан здоров’я продовжив службу в Кременчуці. Це був досвідчений військовий», — говорить побратим Роман.
«Порядна людина, добра, хороша... тяжко. Зараз ходиш по похоронах: я вчора одного побратима в Горішніх Плавнях поховав, сьогодні — другого», — говорить побратим Ігор.
«Ну, добра людина, як хлопці казали. Ми служили разом невеликий період часу. Здоров’я його підводило. Він дуже позитивний був», — говорить Олег.
«Хороша людина, завжди допоможе, завжди виручить із будь-якої ситуації», — додає Олександр.
Юрій пригадав, що в Івана Бондаря залишилися дружина та доньки. Одну з них він нещодавно видав заміж.
Після заупокійного богослужіння у Свято-Миколаївському соборі траурна процесія вирушила до Свіштовського кладовища. Івана Бондара поховали з військовими почестями у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світла пам’ять про Івана Бондаря назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав. Його шлях — це приклад мужності, гідності та любові до Батьківщини. Він залишив по собі добру пам’ять і щиру повагу побратимів та друзів. Кременчук зберігатиме цю пам’ять як частину своєї історії.
Олена Ліпошко
Фото Мирослави Ковальчук
