Напіввідірваний скальп, магніт у животі… З якими випадками доводиться стикатися хірургам дитячої лікарні, окрім запланованих операцій, дізнавалася «Кременчуцька газета».
Літні канікули – це частково й головний біль для батьків. Добре, якщо дітлахи у цей період перебувають під наглядом дорослих. Бо малеча завжди знайде можливість кудись влізти й отримати купу синців і подряпин.
Та бувають випадки більш серйозні. Серед тисячі операцій (саме стільки в середньому їх роблять у хірургічному відділенні Кременчуцької міської дитячої лікарні), половина – незаплановані. І левова частка – внаслідок травматизму. Про це Кременчуцькій газеті розповів завідуючий хірургічним відділенням дитячої лікарні Сергій Горбаченко.
«У нашому відділенні – 11 хірургів, які паралельно проводять операції у Першій, Другій та Третій міських лікарнях. Усі вони навперемінку чергують вдень і вночі. І, повірте, роботи, окрім постійних запланованих видалень кіст, запалень апендикса, непрохідності, операцій черевної порожнини та сечостатевих органів у нас, на жаль, завжди вистачає», – констатує лікар.
За плечима у Горбаченка – 33 роки стажу роботи хірургом у Кременчуці, серед яких 12 він працює завідуючим відділенням. Серед найчастіших травм медик називає падіння дітей з висоти та на руль велосипеда. Після таких випадків до лікарні з переломами кінцівок або грудної клітки потрапляють діти не лише з нашого міста, а й із району та інших містечок та сіл регіону.
Горбаченко згадує, як кілька років тому до відділення привезли хлопчика… з напіввідірваним скальпом.
«Дитина гралася у кар’єрі одного з сіл району. Хлопчик оступився та зчесав собі повністю шкіру з волоссям об щось тверде. В усіх рідних – шок, у малого величезний больовий шок. Та після півторагодинної операції все стало на свої місця у буквальному сенсі цього слова», – ділиться хірург.
Та зауважує, наскільки довгий та непростий реабілітаційний період у дітей, наприклад, після пошкодження селезінки при закритих травмах. Адже у таких випадках дитина мусить до 2 тижнів, (а інколи й довше), дотримуватися постільного режиму під наглядом лікарів.
Запам’ятав Сергій Горбаченко і випадок з хлопчиком, який катався на металевій оградці, та впав на загострену металеву деталь. Дитина проткнула собі живіт, внаслідок чого пошкодилися внутрішні органи.
«У такому випадку потрібно робити багато швів на тканинах органів, і це найскладніше. Важко проходить і загоєння» , – розповів медик.
І такі випадки непоодинокі. Аналогічні наслідки були у хлопця, який потрапив на стіл хірургів у 2004 році під час зимових канікул. Дитина проткнула черевну порожнину металевими наконечниками, за допомоги яких каталася на санчатах.
За словами Горбаченка, можна відстежити закономірність травматизму і під час гостювання дітей у бабусь чи рідних. Через звичну надміру увагу батьків, залишаючись без їх контролю, діти починають вважати, що їм все дозволено. У таких випадках, трапляється, і магніти ковтають, і гуляють у небезпечних для життя місцях.
«Та з усього цього добре одне: побувавши у лікарні та на реабілітації, діти вже менш ризикують, займаючись спортом чи під час ігор. Ми майже не фіксуємо випадків травматизму, коли до нас зверталися з однією й тією ж дитиною вдруге. Як кажуть, біда вчить серйозно», – додав хірург.
Відтак лікар радить не вчитися на біді, а заздалегідь берегти своїх дітей та близьких від травматизму – береженого й Бог береже.
Ліна Романченко
