Тут на денному стаціонарі систематично лікують дітей з вадами зору.
Вчора Кременчуцькій дитячій лікарні передали офтальмологічного обладнання, яке придбали за кошти, що зібрали кременчужани в рамках 10 Всеукаїнської акції «Серце до серця» торік.
Спочатку в актовій залі відбувались урочистості, нагороджували кращих волонтерів, інших учасників акції. У Кременчук з цієї нагоди приїхала голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця» Яна Сидір, голова Наглядової Ради Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця» Єжи Конік.
І далі гостям показали, як працює обладнання, яке закупили за гроші кременчужан.
Пізніше була екскурсія офтальмологічним відділення дитячої лікарні. Це відділення знаходиться на шостому поверсі лікувального закладу, і займає частину поверху.
Як пояснила головний лікар Кременчуцької дитячої лікарні Лариса Носенко, тут розташований денний стаціонар очного відділення. Діти приходять, отримують необхідні процедури, на ніч йдуть додому. Іншу частину цього поверху займає хірургічне відділення, де проводять ЛОР-операції .
І ось мер Кременчука Віталій Малецький пройшовся з міськими чиновниками і гостями по цьому відділенні. Чи то всі були захоплені рекордом акції, чи за інших причин, та чомусь обшарпані стіни і величезні дірки в лінолеумі помітили лише журналісти.
Так, в палатах є нові ліжка, матраци і постільна білизна. Але саме приміщення не бачило ремонту дуже давно. Кременчужани говорять, що років з десять точно.
Варто нагадати, зовсім нещодавно обурені батьки дітей, які лікуються в офтальмологічному відділенні, оприлюднили в соцмережах фото, з яких видно жахливі умови.
Не дивно, бо діти, які мають проблеми з зором, щороку проходять лікування тут. З року в рік в таких умовах.
І головлікар Лариса Носенко і начальник управління охорони здоров’я Дмитро Петращук говорять, що цього року в цьому відділенні ремонт не передбачено. Нагадують,що продовжується ремонт в хірургічному відділенні дитячої лікарні, було відремонтоване приймальне відділення.
Все ніби правильно. Та уявити себе на місці маленьких пацієнтів, які з року в рік змушені бачити ці сумні, обшарпані стіни, якось не має бажання навіть у дорослих
А як же позитивні емоції, які самі ж лікарі рекомендують?
Світлана Павленко
