26 квітня минає 32 роки, як сталася страшна техногенна катастрофа – аварія на Чорнобильській АЕС. Сотням тисяч людей той квітневий день розділив життя на до і після. Кременчужани не виняток.
Станом на 1 січня 2018 році у Кременчуці зареєстровано 2472 особи, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З них 168 – евакуйовані з зони відчуження. Тяжкі хвороби, отримані внаслідок перебування у небезпечній зоні, «косять» чорнобильців: ще 10 років тому в нашому місті було 2788 осіб з відповідним статусом.
Аварію ліквідовували – про захист не думали
Серед чорнобильців найбільш поширені хвороби сердечно-судинної та щитовидної залози, онкохвороби. Проте держава, аби приділяти людям, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, більше уваги, навпаки, відбирає те, що раніше було регламентовано Законом України «Про статус і соцзахист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Про це Кременчуцькій газеті розповів голова міськрайоннної організації інвалідів «Союз Чорнобиль» Олександр Мамедов. Громадська організація, яку він очолює, налічує близько 1900 осіб: як кременчужан, так і мешканців Піщанської об’єднаної територіальної громади. Тут і ліквідатори, і переселенці, і евакуйовані.
Чорнобиль Мамедова був у 1987 році. Олександр має спеціальність інженер-хімік, яку здобув у Львівському політехі, а за військовою спеціальністю він хімік-розвідник. Тож мав бути у числі перших, кого командирували на ЧАЕС. Однак у 1986 його дружина захищала диплом в Одесі, а на руках молодого татуся був дворічний син, от його відрядження і відтермінували.
«Тому я потрапив на ліквідацію аварії на ЧАЕС в 1987 році як радіолог. Вимріював рівень радіації на третьому енергоблоці. Розраховував період праці особового складу, який виконував роботи з дезактивації на цьому енергоблоці. Робив розрахунки, щоб люди не отримали передозування радіації. За добу до 8 змін було. Тому залучали велику кількість людей до ліквідації аварії. Сотні тисяч з території усього колишнього СРСР. Спочатку відправляли молодь, а потім був наказ брати тих, хто відслужив, хто мав дітей», – пригадує Мамедов, який був задіяний на ліквідації аварії на ЧАЕС три місяці.
Там, де довелося працювати кременчужанину, було дуже небезпечно. Оскільки третій і четвертий енергоблоки розділяла одна зона управління. Вже пізніше, коли зводили саркофаг, між ними звели біоплиту товщиною до 8 м. Коли на ЧАЕС перебував наш співрозмовник, цього захисту не було.
Там, де їздила спецтехніка – джунглі
На ЧАЕС кременчужанин наступного разу поїхав вже в 2016 році, з нагоди 30-річчя трагедії.
«Чесно кажучи, місто (Прип’ять – авт.) не впізнати. Там, де ходив – там джунглі. Я пригадую, як перевіряв якість помитих доріг. У місті була база спеціальних машин для дезінфекції. Вони вільно їздили дорогами, змиваючи радіоактивний бруд. Наразі все позаростало, справжні джунглі», – розповідає Мамедов. Помітив Олександр, що попри заборону багато людей, особливо старшого покоління, повертаються у зону відчуження – у свої хати, в оселі своїх батьків і, не зважаючи на радіацію, ведуть господарство.
Не міг він під час останньої поїздки в зону відчуження оминути й найбільший могильник у Буряківці (невеличке село в 50 км від Чорнобиля). Оскільки у 1987 році бачив, як його облаштовували.
«Уявіть: галявина в сосновому лісі розміром 3-4 гектарів, спеціально огороджена. Туди заїжджали трактори з шириною відвалу 6 метрів і рили траншеї по 400 метрів, вглиб 9 метрів і завширшки до 12 метрів. Туди заходили спецавтівки, які заливали рідину, що застигала і робилась, як плівка. Сюди звозили всіляке радіоактивне сміття: і автівки відпрацьовані, і різні уламки. Всім відомий «рудий ліс» сюди вивезли. Зверху – знову плівка, пісок і бетонні плити. Сміття радіоактивне опинялося, як у целофані. Тут встановили спеціальні датчики і вчені ведуть дослідження», – розповів чорнобилець.
Пільги відміняють – люди зневіряються
Олексанадр Мамедов нагадує, що «чорнобильський закон», про який згадано на початку публікації, спочатку передбачав ряд пільг. Однак із кожним роком їх все більше «врізали». Востаннє за часів Януковича і Азарова пільг позбавили чорнобильців, які відносяться до ІІІ-ІV категорії.
«Щороку активність чорнобильців падає, бо основний наш закон не виконується належним чином. За цим законом держава нам повинна і пенсії, і доплати. З кожним новим Урядом наші пільги лише урізалися. Скоро це чекає і учасників АТО: їм, як і нам, казатимуть «Ми вас не посилали», – говорить Мамедов.
І зазначає: добре, хоч у нашому місті є заклад, де чорнобильці можуть пролікуватися. Це реабілітаційне відділення у лікарні відновного типу (водолікарня – авт.). За кошти міського бюджету передбачено лікування, харчування.
«Можна лікуватися двічі на рік за наявності місць. Це краще, ніж санаторій», – говорить співрозмовник.
Водночас чорнобильці просять міську владу зробити ремонт у прийомному відділенні, де обшарпані меблі та інше. Адже востаннє тут його робили, коли мером був Олег Бабаєв. Також просять, щоб чорнобильців внесли окремим пунктом у програму «Стоп Інфаркт».
Дають доплату – залишаєшся у Полтавській області
Як нагадує Олександр Мамедов, на компенсацію від держави на путівки для санаторно-курортного лікування можуть розраховувати лише чорнобильці І категорії. У департаменті соцзахисту і питань АТО повідомили, що у 2018 році ця сума складає 6 тис 822 грн. Є доплата від області – 2 тис грн, та тут є умова. Коли чорнобилець бере доплату з обласного бюджету, то має їхати лише в санаторії Полтавської області. І найцікавіше, що коли людина не має можливості поїхати в санаторій і хоче отримати компенсацію за невикористану путівку, то отримує лише 481 грн.
У Кременчуці на обліку для санітарно-курортного лікування перебуває 166 осіб (чорнобильці І категорії). На придбання 82 путівок вже виділені кошти з державного бюджету.
Наостанок трішки цифр: лише чорнобильцям І і ІІ категорії виплачується щомісячна компенсація вартості харчуванні: відповідно 401 грн 40 коп і 200 грн 70 коп. Відзначимо, 1 кг м’яса зараз у нашому місті коштує понад 100 грн.
Чорнобиль №2 в Україні може повторитися
Олександр Мамедов говорить, що українські чорнобильці відзначають дві дати, пов’язанні з найбільшою техногенною катастрофою минулого століття: 26 квітня, коли на Чорнобильській АЕС трапилась аварія, і 14 грудня, коли звели саркофаг над четвертим енергоблоком. Він нагадує, що завантаження 4-го реактора ЧАЕС було на 180 тонн ядерного пального – це мало бути 30 років безперервної роботи реактора. Після 30 років іде заміна використаних ТВЕЛів (тепловидільних елементів російського виробництва – авт.) на нові.
«Тому зараз підходить час заміни ТВЕЛів на українських атомних електростанціях. Оскільки після Чорнобиля зводили нові атомні станції, на них треба замінювати паливо. В нашій країні сам уран є, однак немає підприємства, яке б робило ці ТВЕЛи. Наші реактори прилаштовані на російські ТВЕЛи. А американські ще треба пристосовувати. Тому зараз на рівні держави як ніколи стає актуальним «атомне» питання. Передвісники того, що знову може статися Чорнобильська трагедія, вже є. Так, на Запорізькій АЕС, що в Енергодарі, спробували ставити американські ТВЕЛи, і це ледь не призвело до другого Чорнобиля. Це серйозна проблема, адже 50% енергетики в Україні – атомна», – переймається інженер-хімік.
Кременчуцьким чорнобильцям вдалося добитися додаткових пільг на місцевому рівні
гідно з міською програмою соціального забезпечення та соціального захисту населення «Турбота», у міському бюджеті передбачені кошти для придбання путівок чорнобильцям ІІ категорії. На рівні держави цій категорії чорнобильців виділення путівок не передбачається. Як повідомила Кременчуцькій газеті в.о. директора департаменту соцзахисту і питань АТО Марина Доценко, у 2018 році виділили 235 тис 935 грн на 28 путівок. І станом на 19 квітня вже придбали 13 санітарно-курортних путівок строком оздоровлення 18 днів у санаторії «Псьол» у смт. Велика Багачка.
Також на виконання програми «Турбота» компенсують проїзні квитки чорнобильцям І і ІІ категорії (раз на рік). У 2018 році на це виділили 115 тис 340 грн. Вищезгадана програма передбачає надання одноразової матеріальної допомоги постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. Цього року вже 14 учасників ліквідації отримали її, 8 осіб звернулось із заявами про лікування онкохвороб.
Нагадує Доценко і про те, що в рамках програми «Турбота» передбачаються кошти на поховання ліквідаторів аварії на ЧАЕС І, ІІ і ІІІ категорій. Із розрахунку в межах 5 тис грн на одну особу з міського бюджету Кременчука виділено 200 тис грн.
Наразі кременчуцькі чорнобильці звернулися до міської і обласної влади з проханням отримати допомогу на придбання житла.
Як говорить Олександр Мамедов, 25 квітня губернатор Полтавщини Валерій Головко збирав очільників чорнобильських організацій для обговорення цього питання на круглому столі. Йдеться про співучасть у фінансуванні на придбання житла: 50% суми платить місто і область, а 50% – родина чорнобильця.
«Ми просимо ще вирішити питання надання безвідсоткової позики під придбання квартири. Оскільки чорнобильці – це люди пенсійного чи передпенсійного віку», – говорить Мамедов.
А ось під час зустрічі чиновників із чорнобильцями у мерії Кременчука прозвучала така цифра: 143 родини чорнобильців стоять у черзі на квартиру.
Нагадаємо, кременчужанки-вдови чорнобильців отримають грошову компенсацію.
Фотоколаж Кирило Воронцов
Олена Ліпошко
