Ці три питання виникають під час передачі нерухомого майна третій особі. Найчастіше громадяни використовують договір дарування і заповіт як інструмент у взаєминах із близькими родичами. Тож що саме краще робити?
Приходить час, коли літні люди починають міркувати, як розпорядитися своїм майном після смерті: подарувати чи підписати заповіт комусь із родичів або укласти договір довічного утримання взамін на турботу та увагу з боку знайомих чи сусідів. Підходити до цього питання слід обережно. Оскільки часто трапляється, що діти чи племінники умовляють стареньких подарувати їм будинок (чи квартиру) або цінні сімейні речі. Переконують, що будуть завжди піклуватись про них, купуватимуть ліки, необхідні продукти, відвідувати якомога частіше. Та як тільки документ підписано, довірливі люди можуть опинитися на вулиці… Тому юристи радять не поспішати до нотаріальної контори на вимогу родичів, а насамперед зрозуміти, які наслідки несе підпис документа за кожним із перерахованих вище пунктів.
Заповіт
Найвідоміший спосіб оформлення спадщини – заповіт. Це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, в якому особа висловлює свою волю – кому і на яких умовах переходить її майно. Цей документ має односторонній характер, тому для його складання не потрібна згода спадкоємців. Заповідач має право скласти заповіт не на весь склад спадкового майна, а лише на його частину. При цьому людина у будь-який час може змінити або скасувати заповіт.
Такий вид документа надає спадкодавцю значну свободу вибору. Він може скласти один заповіт, а може й декілька, визначити виконавця заповіту, додати спадкоємців. Заповіт можна скласти на будь-яке майно (навіть те, якого немає у власності у спадкодавця на момент складання заповіту, але обов’язково буде належати йому в майбутньому).
Одночасно може діяти як один, так і декілька заповітів. Головне, щоб вони не суперечили один одному.
Момент права власності при підписанні такого документа наступає після смерті заповідача та офіційного вступу у спадщину осіб, вказаних у заповіті. Для цього законодавець виділив термін 6 місяців.
Дарування
За договором дарування дарувальник передає або зобов’язується безоплатно передати своє майно іншій стороні у власність. У такому випадку право власності настає за життя дарувальника. Дарування не може бути під умовою. Але, обираючи таку форму договору, будьте обережні – ви повинні повністю довіряти людям, з якими укладаєте угоду, тому що з переходом права власності ви вже не маєте ніякого відношення до цього майна і стаєте залежними від волі обдаровуваних. Якщо ви подарували квартиру (або будинок) і вважаєте, що ваша прописка (реєстрація) у цьому приміщенні є гарантом того, що вас не зможуть викинути на вулицю, ви помиляєтеся. Штамп у паспорті говорить лише про те, що ви – користувач житла. Але за бажання власник оселі може виписати вас звідти через суд. Якщо всі ці моменти вас не бентежать, то, підписавши договір дарування за життя, ви захищаєте своїх близьких від довгого оформлення спадщини після смерті.
Однак якщо ви захочете оскаржити подарунок, то повинні знати, що протягом року можете вимагати розірвати договір дарування – це передбачено ст.728 Цивільного кодексу України.
Ст.727 ЦК України передбачає, що дарувальник може вимагати розірвання договору дарування лише в тому разі, коли дарунок на момент пред’явлення вимоги є збереженим, тобто знаходиться у власності обдаровуваного. Це означає, якщо майно продане, повернути його ви вже не зможете, і вимагати компенсацію буде також неможливо.
Договір довічного утримання
Договір довічного утримання (догляду) є альтернативою договору купівлі-продажу в тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов розпорядитися належним їй по праву власності майном. За умовами цього договору одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) свою нерухомість за умови, що набувач бере на себе обов’язок забезпечувати вас медикаментами, їжею, одягом (і не за рахунок вашої пенсії). Аби не дати ввести себе в оману, відчужувач повинен знати, за які гроші планується вас утримувати, чи є у «спадкоємця» робота, достатній дохід. Бо право власності переходить до набувача в момент укладання договору, але в свою чергу набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
Майте на увазі, що в документі не зазначається сума, яку набувач повинен витрачати щомісячно на утримання літньої людини. Про це ви повинні домовлятися самостійно.
Але щоб уникнути непорозумінь у майбутньому, юристи радять всі умови утримання прописувати в договорі: як контролюватиметься процес виконання набувачем своїх зобов’язань. Для цього, скоріш за все, кожну послугу необхідно підтверджувати чеком, квитанцією або розпискою. Ці документи можуть стати доказами в суді і захистити обидві сторони від наклепу про невиконання умов договору.
Враховуючи, що цей документ має довготривалий термін, його необхідно завірити у нотаріуса.
Також треба знати наступне: якщо ви бачите, що вас обдурили і ніякого піклування не відчуваєте, ви маєте право вимагати розірвати договір. Це робиться через суд. До суду можна взяти свідків, які підтвердять ставлення до вас, за яких умов ви прийшли до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків незалежно від його вини.
Олена Сінтюріна за допомоги юриста ТОВ «Юридична консультація «ЛіАС» Юрія Стецика
