Михаїл Закусилов проплив весь Псел Україною за 22 дні.
Сьогодні до берегів Кременчука приплив відомий мандрівник, блогер, байдарківець Михаїл Закусилов. Приплив – у буквальному сенсі цього слова, адже власноруч таким чином подолав цілих 6 тис км. Сьогодні, 24 липня - 22-ий день його подорожі на воді.
Починав плисти із місця, де річка впадає в Україну: між селами Запсілля та Миропілля (Краснопільський район Сумської області).
«Стартував із цікавого місця під назвою «Задушевна криниця». Його історія, як я зрозумів, полягала в легенді, що на тому місці діти викопали криницю для своїх батьків. Я набрав з того відомого колодязя води і «пішов по воді» - так сказати, поплив на своїх байдарці», - розповів прибулий.
До сплаву практично не готувався, адже давно ставив собі за мету оглянути всі водні артерії України. Цього разу вибір інтуїтивно зробив у користь Псла.
«Тут, у Кременчуці, у мене мешкає друг Тарас, тож мав подвійну ціль: і подорожувати, і заїхати до товариша в гості», - зауважує Закусилов.
До цього у його особистому маршруті налічувалися найбільші ріки в Україні: Десна, Дніпр, Дністер.
«Як і всі китайці насправді суттєво відрізняються між собою, так і ріки: кожна особлива по-своєму, якщо бути уважним. По-перше, це різні стоянки, по-друге – різні за характерами та стилем життя люди. Сам Псел мені сподобався своєю чистотою, прибраними берегами – по-суті, це європейський рівень, культурне населення, де місцевість доволі затишна та доглянута. Вздовж берега проживають чуйні люди - багато із них хотіли допомогти мені у подорожі, звали на вечері. Здивований і розвитком туризму у сусідніх Потоках. У деяких місцях видно дно до 2 метрів, видно навіть, як плавають риби. Є і не зовсім приємні моменти, де помітний викид очисних, щось там зроблене не так», - аналізує байдарківець.
Із собою у нього – близько 30 кг речей та продуктів: намет, одяг, крупи, цукор, сухарики, чай, кава, тощо. Адже за чотири роки, упродовж яких займається сплавами, навчився компактно все спаковувати та бути аскетичним.
Приємно здивований Михаїл тваринним світом вздовж водойми: черепахами, лисицями, яких бачив на світанках. Розповідав про гідроеклектростанціїї, які бачив на шляху мандрівки, і греблі та мости.
Вражений і Кременчуцьким водосховищем, яке за його спостереженнями, суттєво відрізняється від Псла.
Та поділився, що перш за все, найцікавіше для нього - спостерігати водний об’єкт від його початку і до завершення - входження у інші водойми. Адже таким чином, упродовж тривалої мандрівки він може не лише самоізолюватися від гучного соціуму, а й знайомитися зі довколишнім середовищем, таким чином розвиваючи і внутрішній туризм в Україні.
Детальніше про незвичайну подорож, диктофонні записи та інсайди, які приходять в усамітненні на воді – читайте незабаром у повному інтер’ю на сайті «Кременчуцької газети».
Ліна Романченко
Фото Кирило Воронцов
