Проїздом, у гостях чи у відрядженні – хто перебував у нашому місті з візитом.
Кременчуцька газета продовжує цикл публікацій на історичні теми, присвячений Дню міста, яке відзначатимемо 29 вересня. У №36 від 9 вересня ми розповідали, як Галина Брежнєва, донька тодішнього Генсекретаря Центрального комітету Комуністичної партії СРСР Леоніда Брежнєва, з шампанським і «розбірками» відвідала наше місто.
Цього разу згадуємо про інших відомих гостей Кременчука. Хтось був тут дуже давно, а чийсь візит і досі пам’ятають наші земляки. Дехто був проїздом, а дехто жив, працював і навіть закохувався тут.
Пушкін: відпочинок між поїздками
Двічі побував у Кременчуці відомий поет Олександр Пушкін. У Вікіпедії повідомляють, що він був у нас двічі: у травні 1820 року – дорогою до Катеринослава (нині місто Дніпро) і в серпні 1824 року – дорогою з південного заслання у Михайлівському. Поет зупинявся у будинку батьків свого друга по Царскосельскому ліцею Антона Антонович-Дельвіга. Дельвіг після закінчення навчання гостював влітку у Кременчуці і в листах запрошував Пушкіна до себе.
Шевченко: згадки про Кременчук у творах
Про перебування Тараса Григоровича в нашому місті документальних відомостей не збереглося. Але на підставі непрямих даних деякі дослідники висловлюють припущення, що це могло бути в 1843 і 1845 роках, під час подорожей митця Україною. У повістях Шевченка «Капітанша» та «Наймичка» згадується Кременчук.
Суворов: лікування у госпіталі
Одна із найстаріших будівель Кременчука – вежа спостереження за суднами – і досі розташована на березі Дніпра, на території колишнього військового госпіталю у парку «Придніпровський» – зараз там будівля Нацгвардії. Вежа є єдиним пам’ятником архітектури національного значення у Кременчуці. З нею пов’язано безліч легенд і пліток. Наприклад, легенда про те, що в розташованому поруч госпіталі лікувався сам Олександр Суворов і любив стежити за заходом сонця з цієї вежі. Однак є відомості, що Суворов, дійсно, лікувався у Кременчуці, але у госпіталі, який знаходився на території колишніх артскладів.
Утьосов: перетворення із Лазаря Вайсбейна
Театр мініатюр або «російсько-єврейський» почав працювати у Кременчуці 1912 року. Постійної трупи театр не мав – її кожен сезон підбирав антрепренер Шпіглер. Саме тут 109 років тому влітку на сцену вперше вийшов 17-річний актор з Одеси – Лазар Вайсбейн. Пропрацював тільки один сезон, однак успіх мав справжній. Мало хто знає, що саме у Кременчуці Лазар Вайсбейн змінив ім’я, під яким його тепер знає весь світ – Леонід Утьосов.
Спочатку йому запропонували співати в опереті аж за 65 рублів на місяць! Це при тому, що в Одесі за свої виступи він отримував сім. У нашому місті Утьосов моментально став улюбленцем публіки. Пізніше йому підвищили платню до 110 рублів. У ті часи в невеликих містах трупи змінювалися щороку, часом двічі на рік. Коли актори зібралися на прощальну вечерю, Утьосова душили сльози. Крім розлуки з театром, була ще одна причина, і звали її Розочка. Молодий Льоня був закоханий. Перед від’їздом на вокзал він довго стояв біля її будинку і все ніяк не міг відірватися поглядом від вікон.
Хрущов: отримав сніп кукурудзи
Побував у Кременчуці ще один генсек – Микита Хрущов. 29 липня 1962 року урочисто відкрили Кременчуцьку ГЕС, і він приїжджав на цю подію. У наше місто Хрущов прибув потягом зі своїми численними соратниками. Тисячі людей зустрічали візитерів. Дорогому гостю вручали хліб і сіль, величезний зелений сніп стеблин кукурудзи, увінчаний качанами. Із відеохроніки, яку можна знайти в інтернеті, видно, як кортеж високопосадовців рухається вулицею Першотравневою. А обабіч – живий коридор містян із квітами. Це був другий візит Хрущова в наш регіон, адже раніше він уже приїжджав сюди під час будівництва Кременчуцької ГЕС. Відомо, що ніяких об’єктів у нашому місті високий гість не відвідував, а ось на новозбудованій ГЕС був на мітингу із врученням нагород.
Сталін: ходив пішки до штабу
Радянський диктатор Йосиф Сталін теж відвідував Кременчук. І досі на вул. Академіка Маслова (колишній Радянській, а за часів візиту Сталіна – Докторській) зберігся одноповерховий будинок. В особняку фабрикантші Володарської (де тепер будівля Краєзнавчого музею) тоді розміщувався штаб Південно-Західного фронту. Сюди, з вул. Докторської, і ходив пішки Сталін. У Кременчуці він підписав директиву Революційної військової ради Південно-Західного фронту командуючому Першої Кінної армії про розгром Київської групи польських військ. 20 червня 1920 року Сталін повертається до Харкова. Газета «Комуніст» тоді писала: «Третього дня до Харкова з Кременчука повернувся член Реввійськради Радянської Республіки товариш І.В. Сталін. Він пробув на фронті близько трьох тижнів…».
Висоцький: концерт на острові
46 років тому влітку до Кременчука завітав Володимир Висоцький. Свідки тих подій живі й досі. Відомо, що приїздив відомий співак на запрошення першого секретаря міського комсомолу Миколи Гусєва. Артистів зустріли в київському аеропорту «Бориспіль», і поки везли в заброньований для них номер у готелі «Дніпровські зорі», надійшла команда концерти скасувати. Мало би бути 10 концертів (у Міському палаці культури та інших палацах міста), але вищі партійні чини з Києва виступ заборонили. Три дні Висоцький жив на квартирі в Миколи Гусєва. А концерт таки відбувся, але не в місті, а на острові Зелений, де було не надто багато шанувальників творчості легенди. Зараз на будинку, де жив Висоцький, встановлено меморіальну дошку.
Нагадаємо, як Галина Брежнєва гостювала у Кременчуці.
Від мамонтів до унікальної кераміки: який він, стародавній Кременчук.
Стаття підготовлена за матеріалами Вікіпедії, сайту okrain.net.ua та спогадами очевидців
