Поки міські можновладці не можуть визначитися, хто ж труїть кременчужан неприємним запахом, люди стають заручниками екологічного лиха і розуміють, що деякі горе-активісти піаряться лише на темах, якими можна заробити політичні дивіденди, і що влада у місті – безсильна.
Активістів замовляли?
Останнім часом суспільна активність у нашій країні (і Кременчук не є винятком) набуває досить дивного характеру - з ноткою неприємного запаху «зради». І пов’язано це з виникненням та існуванням у соціумі окремої категорії так званих «громадських активістів», чия активність починається і закінчується нерідко лише там, де на це є попит зацікавлених товстосумів.
Автор статті заздалегідь вибачається перед свідомими громадянами нашого міста, патріотами та дійсно небайдужими мешканцями, чия громадянська позиція була не раз доведена, як-то кажуть, не словом, а ділом. Але є й такі, які, прикриваючись яскравими званнями та надуманими регаліями, на жаль, лише майстерно імітують вираження всенародної волі, маніпулюють на настроях суспільства, збільшують прірву надій і сподівань населення.
Насправді масштаби і обсяги даної проблеми досить серйозні, проте лежать вони в площині політичної свідомості та культури всього населення. Свідомості враженої, а культури - як комплексного феномена - відсутньої взагалі. І саме на цих ураженнях свідомості псевдо-громадські активісти паразитують у надії відірвати ласий шматок порції «чорного» піару чи чергового скандалу.
І все б нічого, та чомусь подібного роду «активісти» демонструють своє аж занадто вибіркове ставлення до проблем, які виникають у Кременчуці. Чомусь відверте політиканство, популізм на так званих «шкурних» питаннях їх цікавлять значно більше, ніж реальні проблеми в місті, з якими пересічним жителям доводиться зіштовхуватися мало не щодня. І таких проблем, насправді, безліч, проте жодна з них не тягне на політичний резонанс, гідний їхньої уваги. Або ж усе значно простіше, і їхню активність просто немає потреби комусь фінансувати.
Люди - заручники екологічного лиха
Однією із таких нагальних проблем, що існує в нашому місті вже доволі тривалий час, проте набрала значного суспільного розголосу саме протягом останніх тижнів, є сильний сморід і ядуча задуха від викидів продуктів сировинної переробки підприємств північного промислово вузла. Найбільше страждають мешканці Молодіжного, які вже багато років вимушені потерпати від неприємного запаху та задимленості, навіть у люту спеку ховаючись за зачиненими вікнами своїх багатоповерхівок. Останні кілька тижнів, за свідченнями мешканців, ситуація загострилася настільки, що у декого різко погіршився стан здоров’я, багатьох переслідують головні болі, виникають проблеми з диханням, підвищується тиск. Не варто, мабуть, нагадувати, скільки людей похилого віку та малолітніх дітей живе на Молодіжному.
Небайдужими з числа мешканців була створена спільнота і добровільне об’єднання містян «За чистий Кременчуг». І тут постає логічне запитання: а де ж наші усім відомі трибуни і оратори, які так переймаються екологічними проблемами у Кременчуці? Де славнозвісний «патріот» Олег Савченко, де Юрій Жоган, Сергій Галата, які в інших, здавалося, аналогічних випадках так яро відстоюють чиїсь інтереси?
Чому в питаннях, пов’язаних з будівництвом Біланівського гірничо-збагачувального комбінату, на якому під час виборів полюбляють піаритися деякі кременчуцькі політики, наввипередки організовуючи мітинги, малюючи транспаранти, особисто беручи участь в акціях протесту, вони поперед усіх, а зараз, коли лихо вже торкнулося городян, їх немає?
Чому під час виборів Олег Савченко не шкодував ніяких коштів, випускаючи сумнозвісну газету «Патріот», яка поливала брудом представників майже всіх політичних сил, публікуючи відверто мерзенні матеріали, які межували з цинізмом та здоровим глуздом, а зараз мовчить і не озвучує своїх вимог та вимог без перебільшення всього міста ані міській владі, ані керівникам промислових підприємств, які, вірогідно, і здійснюють шкідливі викиди забруднюючи атмосферу?
Де ж та завзятість, з якою пан Савченко йшов на вибори, а паралельно в соціальних мережах активно складав «чорні списки кременчужан», які підтримували інших кандидатів? А зараз ідеться про багатотисячне місто, про екологічну проблему національного масштабу, яка чомусь жодної уваги у таких вдаваних екологів як Олег Савченко та Юрій Жоган не викликає. Виникає лише одне питання: чому?
Спектакль від міської влади
Відверто обурює і реакція на отруєння городян міської влади в особі мера Віталія Малецького. Не викликає сумнівів, що на проблеми подібного роду міський голова просто не має жодного морального права відповідати звичними для себе «відмазками» та заготовленими відмовками в стилі: «Проблема вирішується…», «Питання взяте до уваги...», «Ми розберемося…», «Буде створена (чергова, нікому не потрібна – ред.) комісія…». Остання репліка - «Питання буде розглянуте на липневій сесії міської ради» - взагалі дивує кожного свідомого кременчужанина. По суті вона означає, що ми маємо ще місяць прожити в отруйному смороді, ще сотню разів містяни мають звернутися до лікарів із проблемами, викликаними дією отруйних речовин, і жити немов у зоні екологічної катастрофи, яка розгортається на околицях міста.
Варто додати, що міська влада навіть уявлення не має, хто труїть кременчужан, оскільки представники промисловості з усіх сил заперечують причетність своїх об’єктів до даної проблеми.
Мовчить і народний депутат Юрій Шаповалов…
Констатувати можна лише той факт, що за останні 2 тижні громадськість не почула від влади абсолютно жодного варіанту вирішення цієї, без перебільшення, катастрофи. І в черговий раз переконалася в абсолютній неспроможності мера вирішувати дійсно важливі для Кременчука проблеми та свідомо брати на себе відповідальність за ситуацію, що склалася в місті на сьогодні. Ситуацію, про яку мешканці вже особисто інформують владу всіма доступними шляхами: пишуть петиції, створюють спільноти, збирають підписи. Віталій Малецький, певно, чекає, коли події розгортатимуться радикальним чином, а сморід від палаючих шин, які обурені кременчужани можуть принести під міськвиконком, буде добре відчуватися у його комфортному кабінеті.
Варто також додати, що серед проблем, які вперто ігнорує влада, не лише питання смороду, а й пільгового проїзду, небезпечних і зруйнованих тротуарів, благоустрою міста, дитячих майданчиків і багато інших. Але й ці проблеми абсолютно ніякої цікавості не викликають у місцевих любителів «чорного піару», публічних баталій, протестів, мітингів. Що, можливо, й на краще. Бо яскравим прикладом активності «патріота» Савченка є славнозвісний «стакан», що прикрашає площу Перемоги. Він є доказом неспроможності «патріотів» доводити справи до логічного кінця та неспроможності міської влади виправляти помилки і реагувати на зауваження громадськості.
