"Він ніколи не був із боязкого десятку. Товариші по службі пригадують, що Женя завжди показував приклад як діяти в тій чи іншій ситуації".
Кременчужанин Євгеній Кондрашов у школі мріяв стати архітектором, але в останній рік навчаня передумав і вступив у військовий виш. Із першого дня російської війни проти України із зброєю став на захист своєї країни. Але 24 березня, захищаючи товаришів, наш земляк загинув.
Про те, яким був Євген і чому не міг поступити інакше, Кременчуцькій газеті розповіла найрідніша людина Героя – його мама Ольга Кондрашова. Жінка також надала спогади про сина товаришів по службі сина.
«Женя в дитинстві був вищим за своїх однолітків, тому я постійно говорила, що не можна ображати нікого, навіть здачі давати ніколи не вчила. Так само навчав і тато, який в нас поліцейський, так і дідусь. Але він завжди був спокійним хлопчиком, тож проблем ніколи з ним не виникало. У старших класах Женя висловив бажання навчатися на архітектора. Навіть протягом 10 класу брав приватні уроки з цього фаху», - розповіла Ольга Кондрашова.
Євгеній навчався у двох кременчуцьких школах: спочатку в 20-ій, а потім в 21-шій. Закінчив відмінником. Мама нашого земляка пригадує, що у її сина було багато друзів. З ним легко було спілкуватися, був душею компанії.
«За рік до завершення навчання в школі у Жені була серйозна розмова з батьком і він повідомив, що хоче вступати у військовий вуз, а саме у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Там були серйозні іспити з фізичної культури. Женя хоч і займався баскетболом, легкою атлетикою, займав призові місця на змаганнях різних рівнів, але йому цей екзамен дався нелегко, зокрема, віджимання. Проте він пройшов його успішно і вступив на бюджетну форму навчання. До речі, він подавав документи і на три спеціальності Кременчуцького національного університеті імені Остроградського. І на всі пройшов на бюджет. Але коли прийшли результати з місцевого вишу– він був уже в навчальній частині військового», - пригадує Ольга Кондрашова.
Під час навчання в Євгенія не було жодної догани. При цьому він був людиною, яка захищає свої інтереси, ніколи не давав в образу товариші по службі. Справедливість була для нього понад усе. Під час навчання познайомився із майбутньою дружиною (теж військовою).
«Вона підгодовувала мого сина. Можна сказати, що була другою мамою. Зараз вона моя донька», -говорить зі сльозами пані Ольга.
Після завершення вишу Євгеній Кондрашов отримав направлення в місто Первомайськ, що в Миколаївській області. Але вже влітку минуло року його перевели в зону ООС. У вересні 2021 року Євгенія нагородили відзнакою Командувача обєднаних сил «Козацьким хрестом» ІІІ ступеню.
«Він ніколи не був із боязкого десятку. Товариші по службі пригадують, що Женя завжди показував приклад як діяти в тій чи іншій ситуації. А ще мені Бог дав проститися із сином. У жовтні він приїхав до мене у відпустку. І побув місяць вдому. Ми з ним так наговорились… Тоді ж збирав документи, аби перевестися до дружини в Київ», - із спогадів Ольги Кондрашової.
Її сина війна росії проти України застала під Харковом. Там Євгеній Кондрашов служив. А загинув рівно через місяць після вторгнення росії на територію нашої країни – 24 березня.
«Ворог почав обстріл о 14 годині. Євген саме налаштовував зв'язок через станцію Старлінк. Згодом отримав повідомлення, що бійці сусідньої батареї потрапили в оточення. Не задумуючись, мій син із бійцями кинувся на підмогу. Йому вдалось вивести всіх побратимів. Але сам і два хлопчика з ним загинули. Женя помер відразу від осколку», - зі слів О. Кондрашової.
Мати Героя пригадує, що її син, хоч і був офіцером, али ніколи не дивися на звання і ранги. Не пускав своїх побратимів перед собою.
Зараз вона отримує від товаришів Євгенія лише слова подяки за сина і співчуття про непоправиму втрату.
«Я друг Жені і того дня із ним і з іншими постраждалими. Він був хорошим товаришем і командиром. Я простий солдат. Але він був із тих офіцерів, які не звертали уваги на погони і на те, скільки служили разом, скільки товаришували. Я забирав його і інших загиблих з того місця, коли всіх поранених забрали. Я бачив і узнав те, що ніколи не хотіла б побачити ваша родина. Розділяю з вами скорботу втрати. Кріпіться, його душа з Господом", - написав Ользі Кондрашовій товариш по службі її сина Роман.
До останнього свого подиху кременчужанин Євгеній Кондрашов не думав про себе, думав про побратимів.
«Мій командир - справжній Герой! У ту рокову хвилину Женьок як справжній офіцер, витягував нас у кількості 30 чоловік, які знаходились у повній блокаді та пастці із-під обстрілу, не вагаючись ні хвилину відволікав ворожого коригувальника, аби надати змогу вийти із пастки особовому складу. І це нам майже вдалось. Але через декілька хвилин пролунали вибухи снарядів ворожої артилерії в декількох метрів від нас... Дякую Вам за СИНА ГЕРОЯ! Пробачте що не вберегли. Старший лейтенант Кондрашов завжди та навіки буде в нашій памяті. Помста буде неодмінно найсуровіша кожного дня, кожну секунду! Клянусь!», - це звернення товариша по службі Євгенія Кондрашова із прізвищем Комар.
Наш земляк Євгеній Кондрашов загинув 24 числа, йому назавжди залишиться 24 роки…Його ім'я назавжди закарбоване в історію боротьби українського народа проти російських окупантів. Указом Президента України №236/2022 старшого лейтенанта Євгенія Кондрашова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).
Олена Ліпошко
Фото з архіву родини Кондрашових
