Із вишивкою і музикою по життю.
Відразу у двох номінаціях міського конкурсу «Вишиваний Кременчук» перемогла цього року викладачка музичного мистецтва Людмила Бояринцева. Це номінації «Краща родина у вишиванках» і «Глядацькі симпатії». На цей конкурс жінка створила вишиванки для себе, чоловіка, дітей і онуків. Про конкурс і про те, як кременчужанка знайшла відраду у вишиванні, вона розповіла Кременчуцькій газеті.
«Я - матуся і бабуся. У мене троє донечок і вже чотири онуків. Саме для них я і вишиваю: сорочки, сукні, рушнички. Оскільки велика родина, то багато вишиваю», - розповіла про себе кременчужанка. З Людмилою Бояринцевою ми зустрілись на Укрпошті, де проходило погашення конвертів. Один із них випущено саме на її честь.
- Як почалося захоплення вишивкою? Можливо, передалось від когось?
- Мої бабусі вишивали колись сукні, матуся – ні. А я почала вишивати вже в дорослому віці. І надихнула мене, на жаль, не радість, а біда. Я дуже сильно захворіла. І чоловік, щоб мене витягти з цієї хвороби, відвернути увагу, почав розробляти візерунки, які я далі вишивала. І таким чином багато зробила, і одужання настало.
- Чоловік мав якусь спеціальність, чи це в нього йшло від душі?
- Мій чоловік військовий, а колись військові мали знати все. А тим більш, що мій чоловік і вірші пише, і малює гарно, і танцює, і співає, і комп'ютер знає. Тобто, він талановита людина, просто хотів допомогти мене витягти з цього стану.
- Як багато часу потребує створення однієї речі?
- Все залежить від сонечка, від настрою, від можливостей. Тому що велика родина, кожну хвилину ти не можеш присвятити вишиванню. Крім того, ви напевно знаєте, що якщо людина хворіє, або в поганому настрої, то за вишивку не можна сідати. Я ж кожен стібок роблю для своєї родини, і я з молитвою. Не просто так вишивається. Кожна річ – намолений оберіг.
- Ця жорстока війна росії проти України якось вплинула на ваше захоплення?
- Так, дуже. Мій чоловік з початком війни пішов добровольцем. Півтора роки його не було вдома, ми дуже хвилювались. Тож відриватися від проблем допомагало і вишивання, і творчість: я ще і музику пишу. Багато пісень з'явилось, і багато вишивок теж.
- Спілкуючись із жінками, які займаються вишивкою, я чула, що зараз виникають проблеми з матеріалами, зокрема, із нитками?
- Дійсно, раніше було багато виробників із рф. Зараз припинилися доставки: постачальники стали або Китай, або Франція. Китай - не та якість, а продукція із Франції дуже вартісна. Але я думаю, що ми щось придумаємо і все буде добре. У мене був запас ниток. Крім того, мені за участь в конкурсі «Вишиваний Кременчук» подарували сертифікати, тож на нього я взяла в магазині нитки, тому вишивати є чим.
- Розкажіть декілька ще слів, речень про своє інше захоплення – музикою?
- Музика - це життя. Сказати, що це моя робота - ні. Це дійсно життя, тому що я з дитинства мріяла про музику. Майже стільки, скільки я живу, я займалася нею, пишу пісні. Чоловік дуже підтримує, тому що колись мої творіння були написані, як то кажуть, «в стіл». А коли одружилася, виявилося, що чоловік писав вірші - теж «в стіл». А далі ми почали працювати разом: він писав музику, а я – вірші. Так з'явились спільні пісні.
- У вас декілька збірок вже є?
- У нас є сім збірок і готується восьма. Хочу сказати, що це його попередня назва, але ми вважаємо, що така вона і буде: «Повертайся живим». Там і твори для дорослих, і для дітей багато пісень. Так що я сподіваюся, що збірка скоро буде готова до друку.
- Ви сьогодні одягнені у вишитий ансамбль: сорочка і сумочка. Це ви зробили власноруч?
- Так, це моя робота. Коли вишиваєш щось, потім думаєш, а чим же його краще скласти, щоб воно гармонійно виглядало. І починаєш або якісь аксесуари робити, або так, щоб воно було красиво.
- Ви вже думали, які вишиванки будуть у вашої родини на нашу перемогу?
- На перемогу? Гарне запитання. Я думаю, що над цим потрібно буде подумати. Не знаю. Буде над чим попрацювати. Дякую за підказку.
- Що ви хотіли б побажати кременчужанам?
-Перемоги, витримки, незважаючи ні на що. Знаєте, як кажуть, наш народ дуже мудрий. Коли нам весело, ми співаємо. Коли нам тяжко, ми двічі співаємо. Ми переможемо обов'язково! А пісня, вона несе і розраду, і натхнення, і спокій, і впевненість.
Світлана Павленко
Відео Єгора Мовчана
Фото Володимира Скляра із фіналу конкурсу "Вишиваний Кременчук"
