Ексклюзивне інтерв'ю.
Передавати емоції і радість, викликати щирий сміх та захоплення, а на святі зробити людину найщасливішою з усіх присутніх. А ще - бути одночасно чарівником, жонглером, фокусником, героєм казки чи фентезі і просто кмітливою людиною. Усе це - про аніматора. Адже успіх у такій професії вимагатиме з вас як мінімум - усіх цих навичок і звісно ж, присутності неабиякого таланту: як акторського, так і комунікативного.
Нещодавно Кременчуцька газета проводила конкурс серед наших читачів, у якому перемогла завзята та весела Марія Гавриленко, з якою ми нещодавно говорили в ексклюзивному інтерв'ю.
- Приєднуюсь до привітань у перемозі нашого конкурсу та отриманні Почесного звання – «Найкращий аніматор Кременчука». Хто повідомив вам цю новину і що відчували в цей момент?
- Мені повідомили знайомі, друзі, які, мабуть, за мене голосували. Бо коли почався цей відбір, мені скинули посилання зі словами: «Маша, ти ж розумієш, що ти найкращий аніматор і треба голосувати за тебе». Тож я була дуже вдячною, що всі вони голосували за мене. А потім вже привітання написала мені редакція «Кременчуцької газети». Це було ще одне свято для мене.
- Скільки до цього Ви працювали і як усе почалося у Вас?
- Уже, мабуть, займаюся 12-13 років. Чесно, не підраховувала точно, але мені вже за 30 і я працюю тривалий час. Я з дитинства любила танцювати, якісь конкурси влаштовувати. З цього все і почалось. Працювала вожатою в таборі з дітьми. І так сталось, що я цю справу продовжила. Спочатку мала роботу в дитячому клубі. Потім зрозуміла: а невже сама не зможу розпочати власну справу? І потихеньку відкрила свою дитячу студію.
- За спеціальністю Ви хто?
- Я менеджер з організацій. У моєму випадку менеджер трішечки організовує, але трішки в іншому направленні.
- У вас, мабуть, багато співробітників, багато колег. На вашу думку, на аніматора потрібно вчитися? Чи це просто закладено, так сказати, у крові?
-Всі, хто приходить зі мною працюють, звісно, проходять навчання. Потрібно пояснити, як з дітьми поводитися. Головне не соромитись цього і бути з дітьми на одній хвилі. Тоді діти будуть тебе розуміти, поважати і будуть з тобою грати. Діти, з якими працюють, бувають різного віку. У тринадцять з ними вже ти не побудеш, скажімо, героєм Щенячого патруля. Потрібно бути з ними на одній хвилі, тому я думаю, що трошечки потрібна для цього якась практика навчання. Практика і розуміння дитячої психології.
- А що зараз найпопулярніше серед дітей? Що викликають, що просять?
- Ну, дивіться, в нас є декілька категорій. Це я так розташувала: маленькі діти - це два, три, п'ять років. Далі вже більш дорослі: шість - вісім років. І вже найдоросліші: вісім - тринадцять років. Для маленьких - це Мишки Мікі Маус, або герої з Щенячого патруля. Для більш дорослих - Венздей (я темна якраз, тож буваю Венздей), поняшки. Для хлопчиків це, можливо там, героїв Майнкрафту, трансформери. Для підлітків - це вже челлендж паті, на який ми не вдягаємо на себе ніякі костюми, це сучасний одяг. Це топіки якісь, рвані джинси в якомусь стилі, шкіряні спідниці. Кей-поп - усі оці корейські танці.
- Траплялось, що запрошували аніматорів для дорослих?
Для дорослих? Так. У компанії дорослих. Але тих, хто більше прилаштований до великих свят - до корпоративів нових років і так далі.
- А ви помітили - як з повномасштабним вторгненням: зменшилась кількість замовлень? Чи спершу зменшилась, а потім знову зросла?
- Спочатку зменшилась. Я навіть всім своїм клієнтам відмовила з початком війни. Адже багато у нас було чимало свят саме на 24 лютого. Я повернула оплату всім людям на ті свята, які були розписані на цей місяць. Звісно, спочатку, мабуть, у всіх був шок і ніхто не замовляв. Було таке затишшя, а потім вже трошечки до літа, це, мабуть, так. І потім вже влітку.
- Тобто, життя продовжується?
- Так, діти – це наше найголовніше і діти – це святе, я так вважаю. Вони не винні, що почалося в нас таке страшне горе. І дітям потрібне хоч маленьке свято. Почалося все із замовлень вдома, бо люди боялися виїжджати. Їх проводили біля будинків, біля під'їздів. Люди потрошку відходять від цього всього шоку.
Важко працювати, коли приходить компанія дітей в кафе, а тут лунає повітряна тривога. Ми слідкуємо за всіма новинами. Якщо є якась загроза саме для Кременчука, то, звісно, ми беремо всіх дітей, і ведемо в найближче укриття, або приміщення, де немає вікон. Для безпеки, щоб все-таки було спокійно. Ми ж не можемо відразу припиняти свято, а продовжуємо його після відміни тривоги.
- Марія, ви назвали декілька напрямків проведення свят. А розкажіть ще який спектр вашої спеціальності. Можливо, у вас є якісь хімічні досліди у програмі чи танцювальні квести? Що ви пропонуєте?
- Пропонуємо все, що зможемо. Все, що вміємо Квести - будь ласка. Наприклад, в піратському стилі, коли у парку шукаємо скриню з коштовностями. Колись скриню приховали в прямому сенсі цього слова - з шоколадними монетами та подарунками. Отак хтось взяв і її і забрав. Ми прибігаємо, а скрині просто нема. Що робити? Почали викручувались: "Ага, це, мабуть, Джек Горобець вкрав".
Це було в Придніпровському парку. Я кажу: "Ага, ви бачите корабель?" Ще тоді він по Дніпру ходив. Я кажу, бачите цей корабель? Це, мабуть, Джек Горобець. Всі діти до цього корабля. Я кажу, стоп! Ми ж не можемо всі напасти на нього. Як же забрати ту скриню? І поки я їм розповідала, мама бігом зрозуміла, що треба бігти в магазин і щось купувати.
Тоді ми не виконали ще одне завдання. А далі знайшли уже нову скриню.
- Тобто, головний талант у вашій професії - це бути кмітливим?
- Так. Іноді трапляються такі ситуації екстрені. Приміром, мама виносить торт, а свічки де? Мама, ай, свічки! Там щось ще, ага. Або торт з'їхав, є лише половина. То тоді вже треба трошечки щось видумувати, адже для дитини свято один раз на рік буває.
- Торт з'їхав, які ваші дії?
- Торт з'їхав, у нас є адміністратор, тож вона бере лопаткою, трошечки так чик-чик-чик замазала, як штукатурочка, чик-чик, самим кремом, раз трошки поправила. Обережно ми виносимо, нічого не кусаємо. Зазвичай дитина кусає після цього і цілує таким смачним солодким поцілунком своїх батьків, друзів, сестричок.
- Тобто, доводиться призвичаюватись до ситуацій, вчити різні танці і корейський Кей-поп в тому числі? Назвіть останнє з ваших умінь?
- Ви знаєте, це Тік-Ток - челенджі. Ми зробили нарізку з Тік-Ток-челенджів і танцюємо їх з дітками. Ми показуємо, діти повторюють. Навіть якщо там якісь рухи трошечки не так прям збігаться, то діти підлаштовуються.
- Ваш девіз в професії і по житті?
- Наш девіз? Діти - це святе, і дітям потрібно свята.
А що в майбутньому плануєте? Є якісь найближчі плани?
- Моя най-най головніша мрія, щоб закінчилася війна, і відкрити свою студію. Саме свою. Щось мені з цими студіями не дуже везе. Одну відкрила, трошки побула, закрили. Другу відкрила, нас закрили. 
Ми їздимо, співпрацюємо з різними дитячими клубами, але хочеться своє, щоб до себе приходили.
- Аніматорську вітальну студію, так?
- Так, і у нас уже є назва - це Happy Land. Happy Land.
Чи весь спектр Вашої діяльності ми назвали?
- Хотілося ще розповісти, що ми проводимо ж не тільки свята за гроші, а дуже часто ми влаштовуємо волонтерські свята. До повномасштабного вторгнення росії в Україну ми влаштовували в парках, приїжджали, аквагрим малювали, це все було безкоштовно. Зараз влаштовуємо для діток-переселенців.
- Останнє запитання. Ви даєте натхнення, надихаєте, вносите позитив. Де беруть ведучі, аніматори, організатори, де беруть натхнення, звідки, як перезавантажуються і де набратися позитиву в теперішній час?
- Грудень у нас був дуже насичений. І як мій чоловік каже: "Може думають, що у аніматора Мишки Маус нема дітей". Але ні, є в мене є сім'я і досить тяжко, коли ти віддаєш себе чужим дітям. Потім ти приходиш іще до своєї дитини, а і їй треба увагу приділити. І тому місяць ми працюємо, а на наступний - мені потрібен відпочинок. Вільний час провожу з сім'єю, десь ми гуляємо. До повномасштабного вторгнення їздили кудись, щоб трошечки морально відпочити. Хоча вже 3 січня в нас було свято, як і 2 січня. Зараз немає часу на відпочинку. Треба дітям дарувати радість. Я від цього заряджаюся. Знаєте, це як батарейки. Я так люблю, коли діти віддають тобі. Я їм віддаю, а вони мені.
Нагадаємо, Хто отримав звання найкращого аніматора Кременчука
Також: «Вибираємо найкращих»: шукаємо вчителя початкової школи у Кременчуці
Ліна Романченко
Відео Олександра Попенка
