Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Середа, 4 Серпня 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Наталя Фаліон з «Лісапетного батальйону»: про секрет стрункості, баранячі ноги та як стала блогершою за останній час

16 червня 2021

«Кременчуцькій газеті» вдалося поспілкуватися з фронтменкою «Лісапетного батальйону» Наталією Фаліон у ексклюзивному інтерв’ю та дізнатися про те, чим займалися учасниці у карантинний період, як захищалися від вірусу та де брали натхнення для нових жартів.

Після перенесеної дати концерту та довгих очікувань гурт «Лісапетний батальйон» нарешті виступив у нашому місті. У програму оновленого репертуару додалися жартівливі пісні про народну боротьбу з коронавірусом. Веселі композиції традиційно розбавляла гумором керівниця об’єднання – Наталя Фаліон.  

- Пані Наталю, вже завершився черговий локдаун. Чим займалися, щось нове для себе відкрили у цей період?

- Ви навіть не уявляєте, для когось він може був поганий, а для мене аж ніяк. По-перше, я повернулася до першоджерел: до квітників, до благоустрою, в мене зараз там такий красивий будинок, я там релаксую, я там так відпочиваю, в мене до тисячі тюльпанів тільки цієї весни цвіло. І село, і окружні села приходили до мене на екскурсії фотографуватись. По-друге, ми зробили цілий антивірусний альбом, у нас записані всі пісні з нього за період локдауну. По-третє, це не просто пісні, а ще й відео-роботи. Також я відкрила свій канал на YouTube. Тож тепер така крута, що, як каже моя внучка: «Бабуля, ти йдеш вперед семимильними кроками». Так що для мене цей рік був дуже плідний, дуже творчий. Звичайно, у плані концертному і тому режимі, в якому ми звикли працювати, він був складний тому, що ми дуже довго відвикали від ночівлі в різних готелях, від переїздів. Але ми вже втягнулися: західну Україну об’їздили, трохи центральну, зараз прибули на Полтавщину. Так що життя продовжується, а все закінчується. Тож і ця страшна ситуація з коронавірусом закінчиться. Але буде якась інша історія, та до неї також якось прилаштуємося.

- Який основний месседж нового альбому?

- Це звернення до людей, щоб вони залишалися людьми. Щоб вони не забували, що без почуття гумору дуже складно у цьому житті і що ми не повторимо жодного дня, як би ми не боялися чи не намагалися. Тож треба любити навіть вірус. Тому, що ми все рівно йдемо вперед. Живемо так, як живемо і любимо себе – у всіх іпостасях. Там нові пісні, нові жарти. Я спеціально вибудовувала програму на такому великому позитиві, тож цей альбом мій найулюбленіший. У нього вклала душу, тож там є багато пісень, які я просто слухаю. Інколи не завжди хочеться себе чути, бо бачиш якісь погрішності. А цей альбом я люблю навіть з погрішностями.

- Відео до альбому знімали у вашій садибі?

- Так, всю мою садибу уже так зазняли: від квітів до будь-яких гулянок під час репетицій (адже вони всю зиму проходять у мене вдома, бо в клубі не опалюється). А в мене після цього кава, чай, просто посиденьки. І вже дівчата до цього звикли, що навіть кажуть, як ми без того будемо. Так що все у нас, Богу дякувати. Адже могло би бути гірше. Але, на щастя, хвороба нас теж обійшла. Адже село – це замкнутий простір і ми лише між собою спілкувалися.

- Вживали у цей час якісь противовірусні препарати чи, можливо, щось для натхнення?

- Як говорив мій син: «Боже, нарешті дочекалися, що горілку спиртом протираємо!» Отак само і я. Звичайно, для здоров’я їли якісь вітаміни, їли ікру, написали про неї пісню. Адже ми дружимо з червоною ікрою все життя і слава Богу, мені не довелось притворятися.

- Для багатьох було проблемою підтримувати себе в формі. А ви часто показуєте на концертах свої ніжки. Поділіться секретом стрункості.

- Чесно зізнаюсь, я багато чого пробувала, але щоб я щось робила… І бігати пробувала, і робити фізичні вправи, і стійку на коврі. Донька приїхала з Києва і схудла на 18 кілограм, але, знаєте, мабуть, не всім то дано… Але допоміг город, великий дім, який треба підтримувати, прибирати – щоб він завжди був в порядку! Тож завжди була якась фізична загрузка. У нас так прийнято. Бо в селі без фізичної праці не можливо. Так що Бог про все подбав.

- Ви у більшості ваших пісень були авторкою слів та музики. У цьому альбомі так само?

- Я автор музики всіх. А от слова до багатьох композицій написав мій син. Він в мене дуже плодовитий поет: пише що завгодно, і філософські, і лірику, і такі речі, що мені аж вуха скручуються в трубочку. Може й того я той альбом так люблю, що не так багато сили туди потратила на нього.

- Приїжджаючи до Кременчука, ви завжди відвідуєте якісь цікаві місця у нас, спілкуєтесь із місцевими дизайнерами. Що заплановано сьогодні?

- Нічого. Ми трошечки ослабли після карантину, хочеться відпочити. Сауни уже не хочеться. Хочу просто в готель, у велике ліжко, щоб задерти ноги і думати про наступні концерти. Але завжди може щось і змінитися. Я жінка не категорична. У нас є молодь, і вони теж мають свою лінію, тож інколи теж до них прислухаємося.

- У вас ніколи не було бажання переїхати з села до міста?

- Чому ж… У мене навіть квартира у Києві. І щоб ви знали, більше, як три дні я там не живу. Я все життя мріяла, що я буду в місті, у столиці – бо Київ для мене особливе місто і це мрія моєї юності…. Я там вчилася. А виявляється, що чи то вже роки роблять свій відпечаток... Бо я побуду в місті, а тоді хочу босими ногами по траві… дивитися, як розцвітають мої троянди. Така от я - садова королева.

- Чи вистачає часу знаходитися поруч із близькими людьми?

- Вистачає, бо мої близькі працюють зі мною і мені не треба чекати, що до мене мають приїхати. Бо вони практично завжди разом. Дочка співає, невістка співає,

- Були колись сварки у колективі?

- Незабаром ми святкуватимемо 30-річчя творчості – у різних колективах. Ви знаєте, сварок не було. Мабуть, тим, кому треба було піти, ті відійшли. А залишилися , хто фанатично любить свою роботу. Чоловіки нам дозволяють їздити у відрядження, мовчки нас зустрічають з автобусів. Хоча було всяке. Але за 30 років ми так зрослися, що стали сім’єю. От, наприклад, бачу, що мні їхати на гастролі, а картопля не висапана. Мені передзвонюють, кажу: «Та якось зроблю!» А через півгодини у мене уже дівчата і ми все зробили і я уже спокійно поїхала на гастролі.

- До речі, а коли зустрічаєте гостей, яку готуєте фірмову страву?

- Ніякої, у мене цим займається чоловік. Його фірмова страва – це баранячі ноги, запечені в печі, це ребра під особливим соусом, це баклажани по-китайськи. Боже, я тепер така гурманка, бо він мені всяке таке виготовляє! Ви якби побачили, скільки у нас спецій, виписані Бог знає звідки і звідки привезені – мені би позаздрили пів ресторанів Кременчука! Я інколи можу приготувати вареники, голубці, борщ, але на цьому моя місія закінчена. А смачно після кожної репетиції чи виступу готує чоловік. Тож творчістю я маю можливість займатися цілодобово!

Нагадаємо, «Важка артилерія» гумору, пісень та колориту – «Лісапетний батальйон» вчив кременчужан боротися з коронавірусом

Кременчуцька фанатка зробила незвичайний подарунок солістці «Лісапетного батальйону»

 

 

З артисткою спілкувалися

Ліна Романченко

Майя Розмаринова

Фото, відео Кирила Воронцова

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися