14 років свого життя Артем є членом великої команди ДСНС. Колишній пожежник тепер працює на воді. Але поклик незмінний – допомагати тим, хто опинився у біді.
Щороку 17 вересня в Україні відзначають професійне свято всіх тих, хто присвятив своє життя захисту людей від небезпек. Саме у цей день працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) святкують своє професійне свято. Напередодні цієї дати ми поспілкувалися з Артемом, який з 2019 року став членом дружньої команди рятувальників, які працюють на воді. Зараз він командир відділення аварійно-рятувальних та спеціальних робіт на водних об’єктах у Кременчуці. Хоча кар’єру рятувальника чоловік розпочав з пожежника ще у 2011 році.
- В ході служби з'явився такий підрозділ на воді, ми отримали катер і я погодився на ньому працювати. Для цього у мене були відповідні документи. Я з дитинства люблю воду, у мене є свій човен.
- Це поклик душі?
- Можна сказати й так.
Наш співрозмовник зазначає, що їхній екіпаж задіюють у різних ситуаціях: і пожежі гасять на островах, і у пошукових операціях. У зв’язку з повномасштабною війною спектр обов’язків став ширшим.
Рятувальник згадує, як ще за мирні часи вони долучалися до пошуку людей, які зникли на воді. Основною причиною таких випадків називає вживання алкоголю. Ось тут війна позитивно вплинула на статистику – кількість трагічних подій на воді, за його словами, зменшилася.
- Розкажіть про свій екіпаж?
- Працюємо в команді: у нас є 2 відділення, одне з них зараз знаходиться на курсах підвищення кваліфікації.
- Яка ваша участь у пошуку людей на воді?
- Перше - це якомога більше знайти свідків, в якому місці це трапилось.Тоді залучаються необхідні сили та засоби для пошуку тієї чи іншої людини, або декілька чоловік. На карті визначається квадрат надзвичайної ситуації, його обстежують водолази.
- Як довго може тривати цей процес?
- Стараємось якомога швидше все це знайти, допомогти.Тому що рідні чекають на якусь інформацію і дуже важливо, щоб вони це очікували певний час.
Артем зауважує, що члени його екіпажу не займаються підводними пошуками – це робота водолазів комунального підприємства та іншого підрозділу ДСНС.
- Вночі рибалки виходять зараз на човнах?
- Зараз ні, вночі взагалі не можна виходити. Вдень ми патрулюємо, то є недалеко від берега такі на гумових човнах, виходять. Людям хочеться порибалити. У нас є водна поліція - вони їх попереджають, що цього робити не можна.
Приборкувати вогонь, що спалахнув на островах – теж робота рятувальників. І тут є розподіл: екіпаж нашого співрозмовника підвозить на катері до місця події відділення караулу та допомагають їм підключити обладнання для постачання води.
Варто згадати й початок літа, коли кременчужани переймалися долею собаки, який не один день вив на одному з островів. Завдяки рятувальникам його спіймали та відправили до комунального підприємства «Спецсервіс-Кременчук». Тож ми запитала Артема, чи брав він чи його екіпаж участь у порятунку тварини.
У відповідь почули, що саме до цієї операції вони не залучалися, а ось десяток тварин з острова Вишняки рятували. Це було у грудні 2023 року. За словами нашого співрозмовника, волонтери повідомили про смерть жінки, яка проживала на цьому острові одна. Тож кішок, собак, курок та качок треба було вивозити «на материк».
- Там дуже багато було тварин, які лишилися без догляду. Вони не могли вибратися з острова на материк і ми разом з волонтерами перевозили їх в клітках. Це було перед Новим роком. Річка тоді вже трохи замерзла, тому проламували лід, - пригадує Артем.
- Чи знайоме вам відчуття страху?
- Вже не страшно (посміхається). Кожен вихід на воду абсолютно різний, він новий, не повторюється.
- Як приймаються рішення у таких обставинах? Допомагає досвід?
- Можна сказати і досвід, і обстановка.Можуть заважати навіть погодні умови. Все це враховується.
Артем розповідає, що, окрім іншого, допомагають навчання, які рятувальники проходять щороку.
- У нас щороку проводяться масштабні навчання і на воді, і на суші. Залучаються і пожежні, і судно водії, водолазні відділення - комплексні такі навчання. Вони нам дещо допомагають, - ділиться респондент.
Наприклад, нещодавно у сусідньому місті умовно створювалася ситуація падіння літака, зокрема й на острови. Тож рятувальники і пожежу гасили, і людей рятували, і залишки літака прибирали.
- Нещодавно наше місто потрапило під шахедний обстріл. Через пошкодження мостового переходу ви брали участь у порятунку людей. Як це відбувалося, кого вдалося врятувати завдяки вашому катеру та екіпажу?
- Спершу було обстеження, було темно. Ми пройшли по воді подивитися, чи немає потерпілих - нікого не виявили. Зранку нам поступила нова задача - взаємодія зі «швидкою». Бо через перекриття Крюківського мосту не було можливості доставити на лівий берег важкохворих.
Артем зазначає, що раніше подібної практики в нього не було. Тому рішення приймалися миттєво, в залежності від ситуації.
- Ми знали акваторію, по якій в найближчий термін можна доправити потерпілого з одного берега на інший. Вказали «швидкій» точку, де ми забираємо важкохворого на наше судно і перевозимо на інший берег. Так ми доставили жінку з попереднім діагнозом інсульт (що потім не підтвердився).
Із цією точкою були певні складнощі, бо жінку треба було акуратно, без навантаження на неї перемістити на судно. Після її доставки на лівий берег мали певний час для передислокування - ми шукали більш зручне місце для посадки та висадки. Знайшли і це нам допомогло у подальшому. Адже невдовзі нам поступив інший виклик - хлопчик з ураженням живота.Ми його забрали і доставили швидше, бо вже зрозуміли, що нам робити.
- Розкажіть про небезпечні ділянки в нашій місцевості.
- Зараз, так як немає судового ходу, небезпечні ділянки повсюди. Якщо люди не знають де вони, то краще не виходить на воду. У нас така місцевість - дуже багато скал, міляків.
- Як ви відновлюєтеся після того, наприклад, як знайдено потопельника?
- Вже багато бачили різних ситуацій, тому сприймається це як робота. Не запам'ятовую, не зберігаю я таких емоцій.
Наша редакція, у свою чергу, бажає рятувальникам частіше відчувати хвилини радощі, залишатися завжди на позитиві, а в родині щоб був затишок та комфорт! Вітаємо з професійним святом!
Нагадаємо, гасіння пожежі, знаходження вибухівки та порятунок потерпілих – чим дивували рятувальники у Кременчуці.
Олена Синтюрина
Фото Ігоря Борисевича
Відео редакції
