Ще декілька десятиліть тому марки спонукали вивчати історію та географію. Їх купували, економлячи на інших речах, обмінювали, зберігали. Проте зараз це хобі залишилось у дуже небагатьох містян.
За часів радянського союзу колекціонування марок було чи не найпопулярнішим хобі. Починали їх збирати ще в молодших класах і часом це захоплення залишалось на все життя. Кременчуцькі філателісти мали свої точки, де купували продукцію. Розповідають, що один магазин був на вул. Соборній (тодішня вул. Леніна), а інший кіоск «Союздрук» – на Першотравневій (зараз вул. Старшого Лейтенанта Кагала). Але часи змінились і тепер в основному філателісти – це люди, яким за 60 років. Вони залишаються вірними своєму хобі. Про це розповів голова Кременчуцького відділення «Асоціації філателістів України» та Кременчуцького товариства філателістів Володимир Скляр. Нещодавно він провів зустріч у бібліотеці, під час якої розповів про історію виникнення марок, їхню цінність та роль, а також про філателію у Кременчуці.
«У 1966 році організували у нас в місті відділення Української спілки філателістів. Це свідчить напис на печатці. Після проголошення незалежності України стала Асоціація філателістів України. Через 2 роки кременчуцькому відділенню буде 60 років. Ми із нагоди 55-річчя випустили конверт, збиралися. Поспілкувались. На жаль, все менше і менше нас стає. Був спілчанин, якому виповнилось 90 років. Він не дожив кілька тижнів до свого 91- річчя. Дуже цікава людина була. Зараз більшість наших спілчан віком за 60 років. Але є і молодь», – розповів Скляр.
За його словами, все впирається в гроші. Адже зараз найпростіша марка коштує 18 грн. Це та, яку клеять на конверти, відправляючи листи Україною. Раніше вона коштувала 15 грн, а з 1 жовтня цього року ціна зросла до 18 грн.
«От люди думають марку взяти одну, дві, три чи купити собі щось інше», – підсумовує філателіст.
«Раніше з марок дізнавались про країни і міста»
Володимир Скляр пригадує, що коли навчався в школі, то майже всі в його оточені колекціонували марки.
«Ходили в спеціальний магазин, купували. При цьому економили на їжі чи чомусь іншому, але купували. Я досі пам’ятаю запах клею, запах марок–це така особлива аура була. Я іноді думаю, а чому тоді так масово захоплювались колекціонуванням марок? Та тому, що не було інтернету, мало було книг, особливо з мистецтва. Але було цікаво дізнатися, хто зображений на марці. Наприклад, бачимо на ній Ієроніма Босха (алхіміка, авт.), а про нього нічого не відомо. Тож починали шукати старі книги, шукати інформацію. Раніше з марок дізнавались про країни і про міста. Приміром, Суомі, що це таке? А виявилось, що це місцеві мешканці так Фінляндію називають. Це ми дізнались саме через марку. Зараз зайшов в інтернет, натиснув кнопочку і все вияснив», – розповів голова Кременчуцького товариства філателістів.
У його житті були періоди, коли не колекціонував марки. Але не тривалі.
«Це коли служив в армії. Коли навчався в Миколаєві, то теж збирав. Тоді навіть гурток зробили: і студенти, і викладачі збирались із спільним інтересом. У період 90-х років була пауза, а потім вже почав займатися серйозно», – пригадав колекціонер.
Марки цінні, коли їх мало
На запитання, скільки в нього марок, Скляр відповів, що не знає.
«Це як гроші. Ти ж їх не рахуєш – є вони, то і є», – його слова.
Також не пам’ятає, як почав збирати і з якої саме марки почалось захоплення всього його життя.
«Всі збирали, то ж і я збирав. Але всі кинули, тож чи не один я залишився колекціонером з того покоління», – зазначив філателіст.
Володимир Скляр показав одну із найдорожчих марок своєї колекції. Пригадує, що був на філателістичній виставці у 2018 році у Києві, а там до сторіччя УНР випустили марки.
«Їх роздавали в рамках виставки, кому пощастило. Тираж невеликий – 500 штук. У Кременчуці в мене в одного такі марки, а на Полтавщині є може ще в одного чи двох колекціонерів. Цінні ці марки, бо їх мало. Наприклад, є цікаві блоки марок, що присвячені Володимиру Великому. Один блок коштує 30 гривень. А другий – 30 євро. Бо один перфорований, а другий без перфорації і тираж маленький. Вся справа в тиражі. Красива, не красива марка – нікого не цікавить. Згадаймо першу марку – чорний пенні. Вона така непоказна, але яка ж цінна. Їх майже не залишилось», – говорить Скляр.
Ще вік вказує, що марки цінні, коли вони на конверті. І не рекомендує їх вирізати, а зберігати так. Окрім іншого, згадав про часи радянського періоду в Кременчуці, коли за листівку чи конверт могли арештувати. Зокрема через поштівки, на яких зображено приїзд царя Миколи І до нашого міста. Тому люди їх знищували, щоб не потрапити в буцегарню. Тож не дивно, що зараз на аукціоні продають конверт дореволюційних часів із зображенням будівлі кременчуцького земства за 50 тис грн.
Кременчук має власні марки і конверти
Окрім марок Володимир Скляр колекціонує й конверти. Розповів, що має колекцію всіх конвертів, які випущені за часів Незалежної України. У нашому місті така колекція лише в нього. Говорить, що у Кременчуці зараз випускають власні марки та конверти.
«Наприклад, зробили марки разом з художницею Оксаною Бойко. Був такий набір з картини, де мости Кременчука. Варіант – старий і новий міст, який недобудований у нашому місті. Зробили марку на честь Крюківської породи голубів і відомого голубівника Олександра Тертичного. Також є картина Оксани Бойко із зображенням Корюківської битви. Скоро буде 400-річчя тим подіям, то хочемо створити марку чи конверт. Подамо в Київ лист, щоб це було на рівні Україні», – розповів колекціонер.
Зображення кременчуцьких Захисників, які загинули в АТО, теж увічнені в конвертах. Володимир Скляр нагадує, що це був спільний проєкт з керівником Військово-історичного музею ВПУ №7 Володимиром Поляковим.
«Плануємо продовжувати його. Останній конверт, який виготовили, був із зображенням Героя України Максима Кагала.
Є серія конвертів «Видатні особистості Кременчука», на яких зображені митці, музиканти, співаки та інші відомі люди. Цього року планували випустити конверт із зображенням відомого краєзнавця Євгена Бергера. Вже все підготували для цього. Але він трагічно загинув. І так вийшло, що в день похорон, 19 серпня, погасили цей конверт», – говорить голова Кременчуцького відділення «Асоціації філателістів України».
Випускають у Кременчуці й листівки. Це також один із напрямків філателії і тут є чимало доробок. Їх можна легко впізнати, адже на зворотному боці листівок є напис: «Кременчуцьке товариство філателістів».
Із чого все почалось
Перша поштова марка з’явилася в Англії. Офіційна дата введення – 6 травня 1840 року. Найперші марки були надруковані металографічним способом – фарбою чорного кольору. На них були два написи: «Postage» («Поштовий збір») і «One penny» («Один пенні», для зазначення вартості). Саме тому надалі серед філателістів ця марка отримала назву «Чорний пені». А ще, наприклад, при виготовленні марки, яку надрукували на острові Маврикій в 1847 році, була допущена помилка. Замість Post Paid на частині тиражу було надруковано Post Office. На сьогодні відомо тільки 28 таких марок, а вартість однієї доходить до 20 мільйонів доларів.
Філателія під час війни
Як не дивно, під час повномасштабного вторгнення росії в Україну філателія отримала якесь нове дихання. Варто згадати ажіотаж навколо марки «Русскій воєнний корабль, іді...». Її випускали і перевипускали, але значно за дорожчу вартість. Волонтери виставляли цю марку на розіграш, аби зібрати кошти на Збройні сили України. До речі, у Кременчуці є місце, де зібрані всі марки, що випущені «Укрпоштою» з 2014 року і присвячені темі війни України із росією. Це експозиція Військово-історичного музею ВПУ №7. Також згадаємо, що філателістичні виставки регулярно влаштовують у Кременчуцькій міській художній галереї. До речі, під час повномасштабної війни з’явилось чимало й цікавих листівок. І якщо (вже згадувалось вище) марки зараз коштують недешево, то у відділеннях «Укрпошти» листівки можна купити від 5 грн.
Нагадаємо, кременчужани сьогодні дізнались чимало цікавого про філателію.
Олена Ліпошко
Фото авторки
