Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Пятница, 26 Апреля 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Олег Скрипка про секрет популярності гурту «Воплі Відоплясова» та чому не любить робити селфі

28 марта 2019

Засновник міжнародного етнофестивалю «Країна мрій» та фестивалю сучасної української рок-музики — «Рок-Січ», колишній тренер вокального шоу «Голос країни», батько 4 дітей відверто відповідав на питання місцевих журналістів.  

Відомий український співак, лідер гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка 26 березня у Кременчуці на сцені Міського палацу культури виступав разом з Національним академічним оркестром народних інструментів. Це нова програма, яка направлена на популяризацію не тільки українських пісень, а й народних інструментів. Перед концертом, який дійсно був вражаючим, музикант поспілкувався з місцевими журналістами і розповів, що з цим оркестром він майже 2 роки співпрацює. Але тур по Україні разом – це вперше.

- Як ви доїхали?

- В принципі, легко, тому що їхали з Полтави - недалеко. Дорога недуже добра, але наполовину вже зроблена, так що, Слава Богу, швидко доїхали. Тож вже заїхали на ваш ринок і купили смачної редиски… Авітаміноз, організм потребує вітамінів. Нам продали дуже гарну редиску…

- Продали? Не подарували? Чи ви презенти не берете?

- Знаєте, у нас на ринку редиски коштують 100 грн, а у вас 40. Це можна сказати, що подарунок.

- Вашому гурту цього року виповнюється 33 роки. Як вам вдалося не втратити популярність та добрі відносини між учасниками гурту?

- Іноді я замислююсь, від чого залежить довготривалість гурту чи стосунків в колективі та навіть приватних стосунків. Мені здається, це відбувається, коли усіх об’єднує спільна мета, коли в тебе є результат. А результат маємо кожного разу, коли ми їдемо кудись на гастролі, бачимо реакцію публіки, як вони сприймають нашу музику. Це цементує колектив. Тому що я бачу, з якою радістю завжди ми їдемо колективом, незалежно чи це Лондон, чи Вінниця, чи Кременчук. Ми зустрічаємо нашого слухача, який знає і любить нашу музику. Оце основне, це гурт об’єднує. Я думаю, що завжди є куди рухатись – завжди нові пісні. Ми зараз пишемо нові пісні та альбом. Не так швидко, як хотілось би, але пісні подобаються людям і це рух вперед.

- Ви за своє життя багато де побували: країни, різні місця. Якби вам завтра сказали, виїжджайте, куди хочете. Куди б ви поїхали і чому?

- Ми і так їдемо, куди хочемо. Однак я давно вибрав собі, що моя Батьківщина – це Україна. І я, скажімо, об’єктивний та обміркований патріот. Тобто я усвідомлюю, що є місцевості, місцини Землі, кращі за Україну з точки зори клімату і економіки. Є і гірші. Ми не кращі й не гірші країни. Але мені є що тут робити, є, що сказати людям тут. Мені здається, що я маю виконати свою роль для України. Я її відчуваю. А саме головне – це коли ти необхідний людям. І в мене був час, коли я саме це й зробив. Комфортно я жив у Франції – все було добре. Але я розумів, що значення моєї музику у Європі й тут – воно абсолютно різне. Якщо в Європі це екзотика, цікаво, люди розказують про Україну і її музику, і тому подібне. Але немає тої супер-мегаважливої функції у музики. Тим паче, «Воплі Відоплясова» є взагалі фундатором рок-музики в Україні, а сьогоднішня вечірня програма, ви послухаєте, вона присвячена взагалі історії та місії української  музики в світі. Завдяки тому, що я їжджу по всьому світу, маю погляд із середини і зовні - і тому мій вибір – Україна. Це добре, що я тут живу. Але, знов ж таки, завдяки безвізу можна їздити майже по всьому світу. Мені, до речі, цікавіше поїхати з концертом кудись, ніж просто відпочивати. Наприклад, колектив щойно повернувся із Англії. І так сталося, що в Лондоні ми зіграли з «ВВ» концерт, який був присвячений 8 березня. Прийшли наші українці, дівчата чи переважно хлопці з дівчатами. А 9 березня ми відсвяткували День народження Шевченка (Тараса Григоровича – ред.) в Манчестері. І це був українській дім, українській клуб в Манчестері. До нас прийшли патріоти і діти у вишиванках. Ти їдеш в далеку Англію, але ти там зустрічаєш українців, які несуть українську ідею. Ти з ними спілкуєшся. Перед концертом я зустрівся з людьми, яким розказував якісь речі про Україну, адже їм цікаво, що відбувається на сьогоднішній день в нашій країні. А вони розказують, як все сприймають здалека, як проводять українські вечорниці в Англії, як родинами колись виїжджали. Люди розказують свої історії, дуже цікаво.

- Чому ви сьогодні на вулиці не зробили фотографію з людиною, яка вас про це прохала?

- Може ви читали, що я вважаю селфі і караоке найбільшим злом в світі. Я фотографуюсь із людьми, але насправді я мушу чи співати на сцені, чи писати музику. А я порахував час і виявляється, що я фотомодель. Тому що більшість свого часу я займаюся фотографіями. Але це неправильно. Все ж таки хочу займатися музикою. Чи, якщо я сьогодні виступаю, я мушу присвятити свій час відпочинку, потім саунд-чеку, потім – інтерв’ю. Але я не хочу присвячувати своє життя фотографуванню.

- Навіть з дітьми селфі теж немає?

- Якщо прикинути, що в Україні 5 мільйонів дітей – в мене просто нема стільки часу.

- Ні, зі своїми… домашні фото.

- У нас зовсім інші цінності. Мої діти грають на фортепіано, ми з ними теж робимо спільні концерти чи домашній театр…

- Чим вони ще займаються?

- В планшетах сидять, в ігри грають комп’ютерні.

- Звідки у вас виникла ідея зіграти з оркестром народних інструментів? Як давно ви планували це втілити у життя?

- Я давно мріяв зробити з оркестром програму. Це моя давня мрія. Чесно признатися, я не думав це зробити з Національним оркестром народних інструментів. Тому ще є таке кліше, що державні народні оркестри надто консервативні і в мене не станеться отой контакт. Ми, як тільки повернулися з Франції у 96-му році, співпрацювали з військовим оркестром – це оркестр Збройних сил України. Дуже добра багатоходова співпраця була. З оркестром народних інструментів, якось не знаю, мене щось відштовхувало. Потім я побачив їхній сольний концерт в Харкові… Вони грали світові рок-хіти. І я просто закохався в цей оркестр. Виявляється, вони, по-перше, професійні, драйвові, відкриті до експериментів. І ми з ними зіграли спочатку пісню «Щедрик». Десь два роки тому на Різдво ми зіграли «Щедрика» і мені настільки сподобалося і саме керівництво, і оркестр у плані співпраці. Працюючи з цим оркестром, я отримую велике задоволення і сподіваюсь на продовження.

- Що кременчужанам очікувати на сьогоднішньому концерті?

- Це буде такий цікавий мікс між академічним концертом, між рок-концертом і просто квартирником. Тому що вдається поспілкуватися з залом. А публіка приходить дуже тематична. Люди, які знають і мою музику, і вони зацікавлені саме роботою оркестру… інтелігента публіка, одним словом. Виходить така душевна розмова, я ще розказую деякі факти, мої, навіть такі десь, домисли на рахунок історії української пісні: народної і авторської. Іноді якісь репліки з зали чую, можна діалог зав’язувати. Тобто такий мегаквартирник. Тож я думаю, що специфіка такова, що ми граємо відомі хіти, але вони звучать в таких аранжуваннях, які ще не записані. Можливо колись я запишу альбом. Тобто, це унікальна музика, яку ми можемо почути тільки наживо. Ще така штука, що жива музика стає незвичною, тому що ми чуємо синтетичну музику і призвичаюємось до неї. А тут на сцені 40 професіоналів-інструменталістів живцем грають. Це велика насолода для тих, хто в цьому розуміється, хто може це відчути.

- А які у вас плани на майбутнє?

- Ми з цим же оркестром влітку плануємо тур Україною. І буде ще різдвяна програма. Записуємо альбом з групою «ВВ». Я дуже сподіваюсь, що пару-трійку композицій ще випустимо в цьому році з «ВВ». Пару пісень вже готові і ми постійно знаходимось в студії (коли я повертаюсь до Києва). Якщо мислити мірками України, то в нашій країні нормально пройдуть ці вибори, все буде гаразд і новий Президент, який би він не був, поведе Україну правильним курсом. Я дуже на це сподіваюся.

- Чим ви особисто будете керуватися, ставлячи позначку навпроти того чи іншого кандидата у цю неділю? Звісно, якщо ви будете це робити…

- У нас є три фаворити, я їх усіх особисто знаю. У мене велика перевага перед пересічними українцями. Коли ми купуємо товар, який не знаємо, ми можемо орієнтуватися тільки на рекламну компанію. А, як правило, рекламна компанія відрізняється від самої суті. Чи коли ти купляєш машину, ти проводиш тест-драйв. Тобто, ти зможеш зрозуміти і відчути машину, а не просто якусь річ купити по інтернету. Теж саме з кандидатами у Президенти. Я їх знаю особисто, і чесно вам скажу, щоб не говорили негативного (зараз негативу дуже багато про всіх кандидатів), я всім цим негативам не вірю, ні про кого з цих кандидатів. Кожна з них – порядна, гарна людина. Я так вважаю. І Петро Олексійович (він вже себе показав), і Володю Зеленського я знаю, і Тимошенко знаю. Хто б з них не був Президентом, для України все буде гаразд. Але зроблю свій вибір, я не буду говорити за кого, не буду рекламувати. Тож мені буде простіше.

- Як ви заряджаєтесь позитивом?

- Ці всі прості рецепти: здоровий спосіб життя, правильне харчування, я сказав би, гігієна спілкування. Тобто ти спілкуєшся з правильними людьми. Гігієна інформації, санітарія. Тому що інформації дуже багато і мистецької в тому числі: є позитивна, є негативна. І це набагато більше впливає на людину, ніж ми собі розуміємо. Ти просто робиш селекцію інформації та спілкування і спрямовуєш свої зусилля тільки на те, що ти можеш реально зробити. Не треба перейматися речами, які для тебе незбагненні. Багато людей зараз переймаються виборами чи чимось іншим. Наприклад, летить метеорит. От шо ми можемо зробити? Нічного – це та інформація для того, щоб просто засмітити нашу психіку, скажімо так. Не треба просто на це вестися і займатися тими речами, які тобі подобаються, і на які ти маєш реальний вплив.

- Де ви зазвичай берете натхнення?

- В мене якось була вистава в Київському театрі оперети. Називалась «Зачаровані весною». І в мене там якраз диспут був такий, звідки береться натхнення. Є такий образ з дитинства, якісь радянські фільми були, сидить там такий собі Пушкін чи Лермонтов, або мистець, жмакає папір, адже він не може музу знайти. Муза то прилітає до нього, то відлітає… Це якась наркоманська історія. Тобто треба щось випити чи курнути, щоб прийшла Муза і ти з нею починаєш стосунки якісь там творчі. Але для мене (я не розписуюсь ні за кого) просто треба сісти до роботи, поставити собі задачу і зробити. А ті, хто каже, що їм треба знайти натхнення – то ледарі якісь, полубомжі, які придумують оці всі історії. Треба просто взяти, сісти і зробити. Воно може іноді швидко дається, іноді ні. Але якщо ти сконцентрувався, воно тобі вдасться. Якщо не за один присіст, то ти робиш кілька підходів і все зробиш.

Зазначимо, що організатором туру є компанія "Квартал концерт".

Нагадаємо, дві години оплесків та співу: кременчужани не відпускали зі сцени Олега Скрипку з оркестром народних інструментів.

Олег Скрипка досліджував Кременчуцький ринок перед сьогоднішнім концертом.

 

 

Олена Сінтюріна

Фото Кирило Воронцов

Відео Олексій Орлов

 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться