Молоді люди націлені на подальший розвиток справи у нашому місті.
Першим у ветеринарному центрі PetClub, що у Кременчуці, відвідувачів зустрічає французький бульдог Адідас. Пес завзято лащиться та специфічно для цієї породи «хрюкає». І власне це вже налаштовує на якийсь позитивний настрій.
Далі знайомимось із Владиславою Омельяненко – засновницею центру. До повномасштабного вторгнення росії в Україну вони з чоловіком Олександром мали власну ветеринарну клініку у Харкові. Саме з цього і почалась розмова з журналісткою «Кременчуцької газети».
«Взагалі я кременчужанка. Після закінчення Дніпровського державного аграрно-економічного університету за фахом ветеринара, повернулась в рідне місто. Попрацювала тут у клініці, але зрозуміла, що умови роботи мене не влаштовують. Знову поїхала в Дніпро, пів року мала там практику. А потім з чоловіком (він також за фахом ветеринар) вирішили розпочати власну справу. Для цього переїхали до Харкова, де і відкрили клініку. Працювали, мали постійних клієнтів… Але все змінилось із 24-го лютого 2022 року, коли о 4-ій ранку ми прокинулися від вибухів. Тоді зрозуміли, що ситуація критична, треба збирати речі і виїжджати з міста», - пригадує Владислава.
Поїхали в Кременчук до батьків дівчини, з якими живуть і досі. «Нам дуже пощастило, що не довелося на початку війни шукати житло. Тоді це було надскладно. Спасибі, що і досі рідні нас терплять. І головне, саме завдяки тому, що ми не орендували квартиру, а жили в батьків, у нас з’явився Адідас. Непросто знайти варіант орендованого житла із твариною», - слова Владислави.
Харків’яни і досі користуються онлайн-консультаціями
Видно, що жінці боляче згадувати події майже півторарічної давнини. Адже незважаючи на те, що її родина повернулась до рідного Кременчука, у Харкові довелось залишити все, що мали на той час.
«Через три місяці після переїзду вирішили відкрити ветеринарний центр: без діла ми сидіти не могли, руки хотіли роботи. Довелось повернутися в Харків, аби забрати обладнання і перевезти його в Кременчук. На щастя, ніщо не постраждало під час постійних ворожих обстрілів міста. До речі, частина наших харківських клієнтів і досі користується нашими послугами - практикуємо і онлайн-консультації. Адже дехто був вимушений виїхати за кордон, хтось залишився зараз в Харкові й звертається саме до нас», - зазначила переселенка.
Підприємці допомогли підприємцям
Зараз ветеринарний центр PetClub Олександра і Владислави Омельяненко працює у центрі міста. Коли його відкривали, то неабияке значення мало те, що було достатньо матеріальних ресурсів.
«Ми не просили допомоги у держави - все зробили самостійно. Єдині труднощі, з якими зіткнулись, - оплата комунальних послуг. Зокрема, за теплопостачання. Ми вимушені платити за тепло і зараз, коли немає опалювального сезону. Ніхто не попередив про те, що правила будуть такі жорсткі. Але боремось якось з цим», - говорить Владислава.
Преференцій для їхнього бізнесу від місцевої влади переселенці не мають.
«При відкритті центру нам класно допоміг магазин «Принцип». Це була єдина допомога. Нас забезпечили необхідними канцтоварами, причому на рік вперед. Це той випадок, коли одні підприємці простягли руку іншим. А зараз отримуємо допомогу від декого із наших клієнтів щодо обслуговування апаратури. Наприклад, коли зламався апарат ультразвукового дослідження, то не змогли з Києва дочекатися фахівців. Тож там наші клієнти допомогли знайти контакти людини, що полагодила апарат УЗД на місці», - із її слів.
«На жаль, зараз нам дуже складно отримати різні гранти»
Владислава і Олександр постійно цікавляться отриманням грантів на розвиток ветеринарного центру. Нещодавно жінка була на зустрічі підприємців у Кременчуцькій районній військовій адміністрації. Йшлося там і про можливості для ВПО.
«Зараз нам дуже складно отримати різні гранти, тому що там певні умови. Каменем спотикання є той факт, що ми орендуємо приміщення, де працюємо. Тоді як чимало грантових програм передбачають, що підприємці повинні мати власне. Проте рук не складаємо – шукаємо слушні варіанти саме грантових пропозицій», - говорить підприємниця.
Зараз у ветеринарному центрі працюють й інші переселенці. Дехто ще практикується, а хтось уже має постійну роботу. Є внутрішньо переміщені особи з Харкова, Нікополя. Наприклад, хлопець-переселенець ще навчається у Полтаві, а тут проходить практику.
Новини в Кременчуці розходяться швидко, тож власники тварин дізнавалися про нову клініку від інших. Потужної реклами не знадобилось.
«Є така штука класна – «сарафанне радіо». Через нього частина містян свого часу дізналася, що ми відкрилися і працюємо. Також ми з чоловіком майже щодня користуємось таксі. Через те, що в нас є собака, то громадський транспорт не підходить. Нерідко водії таксі говорять, що знають про наш ветеринарний центр, і везуть до нього тих, кому потрібна допомога. Є вже постійні клієнти, які рекомендують послуги іншим, хтось з нами півтора року, від самого відкриття і це приємно. Ми вже не маємо права закрити у Кременчуці клініку і кудись виїхати», - розповіла жінка.
Каже, що, вірогідно й, після Перемоги залишаться з бізнесом у Кременчуці.
«У Харкові навіть сирени сприймаються по-іншому»
Час від часу Владислава з чоловіком їздять до Харкова. Говорить, що чимало їхніх друзів і знайомих вимушені були виїхати з міста. Доля розкидала людей по Україні та за кордоном.
«Дехто з наших знайомих повертається до Харкова, до звичного ритму життя, починають працювати, відроджувати місто. Але все одно чуємо, що там люди не почуваються у безпеці. Не зовсім комфортно жити. Нам під час приїздів, мабуть, ще страшніше, адже звикли вже до більшого спокою тут. У Харкові навіть сирени сприймаються інакше, відразу йдеш про всяк випадок ближче до метро», - розповіла співрозмовниця.
У Кременчуці Владислава та Олександр Омельяненко отримують задоволення не лише від улюбленої роботи, а й від того, що мають змогу пройтися із псом Адідасом по затишних куточках наддніпрянського міста.
«Ми дуже кайфуємо від набережної Дніпра в Придніпровському парку. Коли йдемо пішки з роботи, то заходимо у сквер імені Бабаєва. Мабуть, це один з найприємніших скверів, який в нас є, і нам тут дуже кайфово», - її слова.
Владислава говорить, що їм подобається, що у Кременчуці таких локацій для відпочинку чимало.
Готові до розширення
Розширення ветеринарного центру у планах родини Омельяненко. Адже зараз тут надають допомогу переважно дрібним тваринам - котам і собакам.
«Іноді приносять птахів, у основному папужок. З ними можу працювати лише я, маючи відповідну спеціальність. Проте хотілось, щоб у нас був окремий фахівець, який спеціалізувався саме на екзотичних тваринах. Готові навчати, оплачувати конференції, семінари такій людині», - розповіла Владислава.
Крім збільшення штату, для розширення потрібно подбати про просторіше приміщення. Водночас Владислава та Олександр думають про відкриття філіалу в іншому районі міста. Але все це у перспективі.
Олена Ліпошко
Фото Владислави Омельяненко
