Йдучи вулицями рідного міста, варто іноді зупинятися і придивлятися до дрібниць: балконів, парапетів, ґанків. Деінде на будинках ще залишилися унікальні старовинні елементи архітектури. На жаль, внаслідок реконструкцій і перебудов їх залишається все менше...
29 вересня кременчужани відзначатимуть День міста. До цієї дати Кременчуцька газета розпочинає цикл публікацій, у яких розповість про невідомі сторінки історії міста, про спадщину, яка нам залишилася. Перша розповідь – про малі архітектурні форми у забудові Кременчука. Інформація базується на багаторічних дослідженнях кандидатки мистецтвознавства Алли Лушакової.
Парапети
Зі зростанням поверховості забудови Кременчука почали з’являтися такі елементи будинків, як парапети, балкони та міжповерхові або внутрішні сходи. Парапети зводили для огороджування дахів будинків висотою понад один поверх. Вони виконували суто утилітарні задачі: перешкоджали падінню людей, які виконували ремонтні роботи на покрівлі, приховували схил даху зі слуховими вікнами та димовими трубами. Крім того, наявність парапетів над карнизами надавала всій споруді більшої завершеності, робила її стрункішою. Тому огорожа покрівлі в дореволюційні часи розглядалася як декоративний елемент та набувала художньої форми. У Кременчуці парапет найчастіше складався із кам’яних тумб, між якими знаходилися ланки металевих грат. Серед дуже небагатьох уцілілих до наших днів парапетів варто згадати будинок Нємеця (будинок на вул. 29 вересня, 23), над карнизом якого гордо височіє масивний, виконаний з купецькою розкішшю еклектичний парапет.
Де збереглися
- Фрагмент на будинку Чуркіна – вул. І. Приходька, 43
- Фрагмент парапету над будинком Силаєва – вул. Ігоря Сердюка, 8/18
- Будинок на вул. 29 вересня, 3
- Будинок на вул. Ігоря Сердюка, 10/25.
Сходи
Внутрішні або міжповерхові сходи набувають значного поширення з другої половини ХІХ ст. – в міру розгортання багатоповерхового будівництва. За своєю конструкцією у житлових будинках вони були здебільшого двомаршевими, а в громадських будинках парадні сходи часто влаштовували за тримаршевою схемою: середній широкий та більш вузькі бічні марші. З кінця ХІХ ст. широко розповсюджуються металеві ковані перила, візерунок яких часто повторював візерунок інших металевих елементів будинку: балконів, піддашків, парапетів. Така стилістична єдність характерна для найкрасивіших парадних сходів, які збереглися до наших днів.
Це прямі двомаршеві сходи Кременчуцького відділення Держбанку з надзвичайно гарними ренесансними перилами та мармуровими сходинками.
Де збереглися
- У колишньому будинку Олександрівського реального училища на вул. Гоголя – зараз корпуси Кременчуцького льотного коледжу.
- У колишньому готелі «Пальміра» на вул. Лейтенанта Покладова, 3 – зараз управління освіти.
- У колишньому народному училищі на вул. Чкалова, 3 – зараз дитяча музична школа № 1.
- У будинку Кременчуцького технічного залізничного училища на вул. Леонова, 14 – зараз коледж транспортної інфраструктури.
- Колишні казарми 35-го Брянського піхотного полку (вул. Лікаря О. Богаєвського, 4).
- У будинку Кременчуцького військкомату на вул. Генрала Жадова, 6.
Балкони
Балкони слугували певним практичним цілям, сприяли встановленню зв’язку внутрішніх приміщень і зовнішнього простору, доповнювали корисну площу приміщень. Водночас вони були важливою деталлю композиції, що впливала на формування зовнішнього вигляду будинку, надаючи йому пластичної виразності. У Кременчуці переважали виносні балкони, в яких кам’яна плита підтримувалася кам’яними консолями у формі кронштейнів.
Перила були переважно металеві, гратчасті, значно рідше – дерев’яні. Перила балконів демонструють широку палітру художніх стилів. На жаль, через активну забудову історичного центру, яка ведеться останнім часом, архітектурний спадок старого Кременчука все більше втрачається.
Де збереглися
- Готель «Вікторія» на вул. Лейтенанта Покладова, 10 – зараз житловий будинок.
- Театр мініатюр на вул. Лейтенанта Покладова, 7 – зараз житловий будинок.
- Будинок на вул. Першотравневій, 15.
- Будинок на вул. Майора Борищака, 19-В.
Ґанки
В усі часи у переважної більшості народів світу значну увагу завжди приділяли головному входу до будинку. Зазвичай його оформлювали ґанком, який складався із майданчика зі сходинками або без них і з навісу над дверима. У Кременчуці, який стоїть на камені, майданчик часто виготовляли з місцевого граніту. Гранітні майданчики зі сходинками ще й сьогодні можна знайти біля вцілілих приватних будинків дожовтневих часів і у Кременчуці, і у Крюкові.
Де збереглися
- Біля будинку на вул. Ігоря Сердюка, 10/25.
- Біля будинку на вул. Гоголя, 17.
Дворовий вхід
Найрозкішніше оформлений – дворовий вхід до будинку Гутовського (вул. Софіївська, 1). Його прикрашає портик зі спарених колон, від якого донизу спускаються невисокі двомаршеві з проміжним майданчиком сходи. Цей вхід є зразком стилізації під античність. Майстри не забули навіть про ґрати, що захищають сходи та портик, де використаний античний меандровий орнамент. Будинок був пошкоджений під час війни, відбудований у повоєнний період з частковою заміною конструкцій. Не менш популярним, ніж камінь, матеріалом для ґанків у нашому місті було дерево. Заможні мешканці Кременчука широко використовували металеві вироби.
Вони були здебільшого ковані, зрідка – литі. Серед візерунків, які полюбляли кременчуцькі ковалі – складне плетиво розеток та волют (архітектурний мотив у формі спіралеподібного завитка з кружком, «оком» у центрі – ред.) еклектичної доби, витончені стилізовані форми природи у виробах модерну, стримані античні орнаменти класицизму та ампіру.
Навіси і піддашки
Навіси або піддашки були чи не найбільш численною групою малих архітектурних форм. Вони не лише захищали вхід до будинку і дерев’яні полотнища дверей від несприятливих погодних умов, але й прикрашали дім, надаючи йому рис індивідуальності та неповторності. Найчастіше зустрічалися двосхилі піддашки з металевими кронштейнами, прикрашеними еклектичними орнаментами. Залежно від статків власників, кронштейни і візерунки на них були більш чи менш складними і розкішними. З еклектичних навісів, які збереглися в сучасній забудові, найкращі, на наш погляд, на особняках Нємеця і Рабіновича.
Де збереглися
- На будинку Кременчуцької філії ПАТ Полтаваобленерго на пр. Свободи, 6-А.
- На будинку другого сина Роде на вул. Кузнечній, 18 (нині – житловий фонд, не доступний для огляду).
- На будинку Нємеця на вул. 1905 року, 23, зараз лікувальний заклад.
- На будинку Рабіновича на вул. Софіївська, 73, зараз це Кременчуцька філія ДП «Полтавастандартметрологія».
- Вхід до будинків на вул. Ігоря Сердюка, 10/25.
- На будинках на вул. І. Приходька, 73 та вул. Кузнечній, 21.
- На будинку на вул. Софіївській, 13.
- На будинку у провулку Олександра Олеся, 4 – зараз це вхід до магазинчика.
Криті під’їзди
Перед громадськими будівлями почасти встановлювали так званий критий під’їзд – видовжений піддашок на колонках. Такий можна побачити на дожовтневих листівках і фотографіях нового будинку Кременчуцької жіночої гімназії (зараз – один із будинків штабу Кременчуцького льотного коледжу). А критий під’їзд біля будинку Кременчуцького відділення Держбанку був відновлений після війни. І в такому вигляді він простояв до початку ХХІ ст.
Тоді під час ремонту його зняли і замінили на мармуровий сучасний.
Ознайомитися з повною версією напрацювань Алли Лушакової, а також фотографіями будівель можна на Фейсбук-сторінці Кременчуцького краєзнавчого музею.
Матеріал систематизувала Світлана Павленко
