Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Субота, 4 Грудня 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Як «мурашить» від глядачів, про квартиру з пісні і ночі в Криму: Андрій Хливнюк у інтерв’ю кременчуцьким журналістам

19 жовтня 2021

Перед виступом журналістам вдалося поспілкуватися з Андрієм Хливнюком та задати йому декілька питань про роботу під час карантину, співпрацю з іншими творчими особистостями та які саме місця «звучать» у його композиціях.

Днями легендарний український гурт «Бумбокс» відвідав Кременчук у рамках підтримки альбому «Таємний код.Рубікон». Під час виступу гурт багато імпровізував: як під час виконання давно відомих хітів, так і новинками. Також фронтмен та засновник гурту Андрій Хливнюк спілкувався з залом, виконував на замовлення улюблені пісні та тішив фанатів музичними сюрпризами. Зал буквально відчував музикантів і про оплески глядачів можна було не нагадувати. А що відчувають зі сцени самі музиканти, як преживають період без глядача - дізнавайтесь далі.

- Вас не було у нашому місті близько двох років. Як пережили коронакризу і чи переживали її взагалі?

- Пережили, але, безумовно, сумували. Це вже невід’ємна частина команди, які мають таку професію, коли подорожують. І коли подовгу сидиш у одному місці – стає трошки сумно. Але життя - непередбачувана річ, тож ніхто не знає, чим ми займатимемось завтра. А загалом це така собі риторика – діалог з собою: і шкода, що він є, і що його нема у одній і тій же пісні.

- Розкажіть про новий проект із Сашою Чемеровим.

- Із ним ми записали новий проект, який називається «Любила». І, дякуючи слухачам і глядачам, пісня довго була в трендах.

- ..Про спільну пісню із Сергієм Жаданом, яку публіка почує незабаром. Легко знаходили спільну мову з Сергієм, адже двом сильним особистостям, певно, складно працювати разом...

- Ми потоваришували десь кілька років тому. Підписались один на одного в соцмережах. І мене це вразило. Адже я захоплююсь ним як поетом. А загалом я не працюю як музичний продюсер з людьми, які мене не слухають, ніколи. А якби йшлося про написання віршів, я би слухав його беззаперечно. А в цій пісні є і мої, і його слова.

- Що вас надихало на творчість під час вимушеної перерви в карантині?

- Діти, собаки, природа, просто… Я не шукаю натхнення, мені воно не треба, щоб його шукати. Мене просто треба лишити в спокої – самого, без мас-медіа. І тоді я спокійно собі пишу, книг мені предостатньо, навіть періодичних видань не треба.

- Тобто, карантин навіть пішов на користь?

- Так, з’явилася велика частина матеріалу. Не те, щоб він пішов на користь. Навпаки, є синдром відміни, коли ти вимушено опиняєшся в обставинах, на які ти не очікував, на які не прогнозував. Але нічого страшного, адже здатись можна і без карантину. Але я не думаю, що карантин - це якась перепона.

- Минулого разу ви говорили, що у вас на деяких глядачів виникають «мурахи». У Кременчуці ви вже не вперше. Як відчуваєте нашу публіку, є якийсь від них адреналін?

- А це не залежить від міста. Навіть якщо одна людина вас уважно слухає і вона відчуває ваше зростання, то це так, «мурашить». Вийти на люди і грати для них  - це завжди адреналін. Двоє їх чи 20 тисяч – без різниці, просто це трохи різні види. Але по суті воно одне й те саме. Іноді, я думаю, важче зіграти в квартирнику для друзів. І особливо тих, які тебе знають і бачили у різних твоїх станах.

- Знаємо про вашу позицію не давати виступи у Росії чи в окупованих територіях України.

- А її можна так просто поміняти, цю позицію? Не можна ж так взяти і перевдягтись... Позиції як такої немає, є правда. Адже у нас з громадянами з окупованої території однакові паспорти.

- Нещодавно чули, як у дворі підлітки переспівували вашу пісню «Вахтерам». Квартира, яку ви описуєте, вона реальна?

- Так, це реальна квартира. Вона знаходиться у Києві на проспекті Перемоги, 9-поверховий будинок. А «ночі в Криму» - це уже зовсім інший сенс. По суті, це можуть бути ночі і на Дніпрі, і Десні, і де завгодно. Це те, що для вас дуже сильно значить, це якісь речі, які ви запам’ятали. Ніхто ж не знає, чому ми одне пам’ятаємо, а інше ні.

Нагадаємо, Радість, сльози і захват кременчужан - як «Бумбокс» балував шанувальників у нашому місті

 

 

Ліна Романченко

відео Кирило Воронцов

 

 

 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися