Війна, на жаль продовжується, а значить історій може бути більше.
Наприкінці вересня у Кременчуці в краєзнавчому музеї відбулася презентація книги «Янголи українського неба». Над її створенням працювали понад 10 років. Це видання – про героїзм українських льотчиків, які тримали наше небо під час російсько-української війни і, на жаль, не повернулися з бойових вильотів. Інформацію для книги збирали з відкритих джерел, інтернет-ресурсів та спогадів побратимів, адже всі офіційні документи про бойові завдання та втрати засекречені. Один із упорядників книги Анатолій Бишенко розповів, що працював разом з Іриною Котляревською.Книга побачила світ за сприяння комунального закладу культури "Кременчуцький музей історії авіації та космонавтики".
«Почали працювати ще з 2014 року, збираючи інформацію про Героїв-льотчиків України. Потім вирішили включити до книги й пілотів, і штурманів бойової техніки. Ми не претендуємо на статус наукової роботи — ми лише упорядники. Дуже багато неточностей, бо по кожному героєві — різний обсяг даних», – пояснив він.
Книгу видано за рахунок коштів міського бюджету у кількості 50 примірників. Бишенко, присвятив цю працю своєму онуку, який загинув у 2022 році, коли йому було лише 19 років.
Серед героїв, про яких розповідається у книзі, — випускники Кременчуцького льотного коледжу, наші земляки, які віддали життя за Україну. Пропонуємо у цьому матеріалі короткі розповіді про них.
Загинув разом із своїм екіпажем
Ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну, під час проведення АТО/ООС, загинув капітан Збройних сил України, льотчик-штурман Дмитро Мовчан. Він з дитинства мріяв про небо, тож 1996 року вступив до Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету. Від початку бойових дій у 2014 році його бригада виконувала завдання на території проведення АТО на сході України. Мовчан літав на вертольоті Мі-24, який того ж року підбили. Тоді Дмитру вдалося вижити, але чоловік отримав травми та лікувався у шпиталі. У 2015 році бойовий льотчик перевівся до полтавської авіачастини. Військовий гелікоптер Мі-2, у якому він перебував 26 березня 2017 року, зазнав авіакатастрофи поблизу села Малинівка Слов’янського району Донецької області, за 13 км від аеродрому Краматорська. За попередніми висновками, гвинтокрил, що летів на малій висоті, зачепився за лінії електропередач та впав. Загинули троє членів екіпажу.
Із Мовчаном прощалися в Кременчуці, у Міському палаці культури. Поховали льотчика на кладовищі рідного села Рокитне, Кременчуцького району. 11 жовтня 2017 року його нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Разом із льотчиком-штурманом того дня загинув військовий льотчик, підполковник, уродженець Горішніх Плавнів Євгеній Волошин. Його поховали у рідному місті. Пізніше героя нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Понад 20 років за штурвалом вертольоту
Кременчуківцю Олегу Гегечкорі Указом Президента України присвоєно звання «Герой України». 8 березня 2022 року наш земляк вилетів на виконання бойового завдання, але окупанти поцілили його вертоліт із ПЗРК (переносний зенітний ракетний комплекс) і він розбився поблизу села Бервиця, що на Київщині. Командир вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України, полковник Гегечкорі — потомствений пілот: його батько все життя віддав військовій авіації, був стрільцем-радистом на бомбардувальниках. За національністю тато був грузином, мати - росіянкою. Ще у школі Олег відвідував «Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту», де разом з інструктором почав літати на навчально-тренувальному літаку L-29.
Після строкової служби здобув професію вертолітника в Кременчуцькому льотному училищі. Гегечкорі провів за штурвалом вертольота понад 20 років. До 2014 року неодноразово виконував обов’язки у складі українського контингенту місій ООН у Ліберії та Сьєрра-Леоне, а також проходив службу в пошуковій бригаді. З 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. Окрім основної роботи встигав навчати молодих курсантів як інструктор.
Кременчуківець нагороджений орденами «За мужність» ІІ і ІІІ ступеня. Після початку повномасштабного вторгнення росії він літав у Київському напрямку, атакуючи ворожі колони, здійснюючи по декілька вильотів на день.
Поховали нашого земляка на Свіштовському кладовищі. У Кременчуці його іменем назвали вулицю, яка раніше називалася «1905 року».
Загинув у перші дні повномасштабного вторгнення
У березні 2022 року у небі загинув ще один наш земляк — штурман-льотчик вертолітної ланки, майор 18-ї окремої бригади армійської авіації ЗСУ Костянтин Зебницький. Він навчався у Кременчуцькому льотному училищі цивільної авіації. З 2016 року проходив службу на посаді льотчика-штурмана.
Загинув Зебницький у ході російського вторгнення шостого березня 2022 року в районі Миколаєва, коли російські агресори збили 2 гелікоптери з його бригади. Попрощалися із загиблими 17 березня 2022 року в Полтаві, біля Свято-Успенського собору, а поховали 18 березня 2022 року у Кременчуці. За особисту мужність і самовідданість, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, герой нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
Під обстрілами доставляв боєприпаси
Назавжди 40 років - капітану, штурману ланки, льотчику вертолітної ланки 18-ї окремої бригади армійської авіації Сергію Мехеді. Він теж випускник Кременчуцького льотного коледжу. З перших днів російсько-української війни Сергій став на захист рідної землі. Неодноразово виконував бойові вильоти в гарячі райони, куди під обстрілами доставляв боєприпаси нашим воїнам, а на зворотному шляху евакуйовував поранених до медичних закладів.
Загинув льотчик 16 березня 2022 року біля с. Адамівка Донецької області під час виконання бойового завдання — внаслідок обстрілу та падіння вертольота Мі-8МТ. Похорон відбувся 20 липня 2022 року у Кременчуці. Мехеду нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Попри юний вік, став лейтенантом
Богдан Міщенко народився 22 червня 1999 року на Полтавщині. Усе життя мешкав у Кременчуці. Усвідомлюючи, що все своє дитинство марив небом, закінчив Кременчуцький льотний коледж та Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І.Кожедуба.
Хлопець навчався на відмінно і, попри юний вік, став лейтенантом. З 2018 року служив у Повітряних Силах ЗСУ.
Лейтенанта, помічника командира корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї №1 Міщенка не стало 17 вересня 2022 року. (Причина смерті невідома. За інформацією від колег та працівників льотного коледжу, він помер від серцевого нападу). Коли виносили домовину з Міського палацу культури, де проходило прощання, раптово із-за хмар визирнуло сонце.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі бойового льотчика поховали на Свіштовському цвинтарі.
Був досвідченим інструктором
Кременчуківець, старший лейтенант льотчик-штурман вертолітної ланки вертолітної ескадрильї Владислав Станкевич мав нагороди за участь в АТО та ООС. З початку повномасштабної війни росії проти України він виконував бойові завдання у зоні безпосереднього зіткнення. Воїна призвали на військову службу під час мобілізації 29 березня 2014 року, а з 2015-го Станкевич продовжив службу за контрактом. Був досвідченим спеціалістом та інструктором.
Загинув містянин 31 січня 2023 року внаслідок падіння повітряного судна Мі-2.
Загинув на чужині
Старший лейтенант, пілот гелікоптера Руслан Курбанмухамедов загинув у Франції, обставини не розголошуються. Майбутній пілот народився в Туркменістані, а проживав у Кременчуці, де закінчив льотний коледж. Мав статус учасника бойових дій. На момент загибелі досвідчений пілот був звільнений із військової служби.
Прощання з воїном відбулося 18 вересня 2024 року в Кременчуці.
Видання книги «Янголи українського неба» у Кременчуці стала не просто подією — це вшанування пам’яті тих, хто боронив Україну з висоти неба. У ній збережена та увічнена пам'ять про льотно-підйомний склад, еліту українського війська, які в часи російсько-української війни (з 2014 по серпень 2025 років) поклали на захист незалежності України найдорожче – своє життя. Їхні імена назавжди залишаться у серцях кременчуківців, на сторінках цієї книги та в назвах наших вулиць. Бо поки ми пам’ятаємо своїх героїв – вони живі. І кожен з них, як писали автори книги, став янголом українського неба.
До теми
У Кременчуці вул. Гастело перейменовано на честь українського військового льотчика Олександра Корпанa. Він загинув 2 березня 2022 року, ціною власного життя відвівши літак, що загорівся в повітрі, від житлових будинків над містом Старокостянтинів Хмельницької області.
Нагадаємо, у Кременчуці вул. 1905 року перейменували на честь Олега Гегечкорі.
Кременчужанину посмертно присвоєно звання Героя України.
Кременчук прощається із бойовим пілотом Владиславом Станкевичем.
У Кременчуці зі скорботою прощаються з лейтенантом, льотчиком Богданом Міщенком.
У Кременчуці попрощалися з капітаном, військовим льотчиком Сергієм Мехедою.
У Кременчуці прощаються із захисником України Костянтином Зебницьким.
Кременчужанина Костянтина Зебницького нагороджено посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
Олена Ліпошко за матеріалами книги «Янголи українського неба»
