«Я пишаюсь тим що - українка! Жду із нетерпінням, щоб скоріше закінчилася війна і я змогла приїхати в рідний Кременчук».
Уродженка Кременчука Ірина Цемох з родиною живе в Сполучених Штатах Америки. Вона, її чоловік і діти – артисти цирку. Ірина попри те, що знаходиться далеко від рідної країни, готує свої номери під запальні українські мелодії. Виступає у національному вбранні і ще виготовляє вінки, які продає в перерві між номерами. Гроші перераховує на потреби Збройних сил України.
Про це і про інші аспекти життя родини циркових артистів Ірина Цемох розповіла в інтерв’ю Кременчуцькій газеті.
«Я народилась в Кременчуці, на Молодіжному. Закінчила школу №26, навчання в нас було українською мовою. Проте любов до рідної мови у мене ще від бабусі і мами. Адже у сім”ї спікувались українською. Але ж з однолітками – російською. Та і у школі російська була обов’язковою. Батьки мої працювали на нафтопереробному заводі. Вони мають звання «Почесні працівники». І брат брат Сергій продовжив їх династію – теж працівник Кременчуцькому НПЗ.
У дитинстві я була активною і рухливою дитиною. Тож батьки віддали в спортивну школу, там мала гарні досягнення. Займалась гімнастикою, отримувала призові місця на змаганнях Полтавської області, у Київ їздили. Перші кроки були саме в спорті. Паралельно відвідувала дитячий хор, що діяв в Палаці культури «Нафтохімік» і займалась в гуртку з класу фортепіано», - розповіла Ірина.
Згадала і про випадок, який вплинув на її подальшу долю.
«Якось поїхали із дитячим хором в Міський палац культури. Коли нас там шикували, то я побачила тренування вихованців циркової студії. Вони стрибали, робили неймовірні речі. Нагадаю, що то були часи при комунізмі. Тож велике здивування було: у нас в Кременчуці є цирк? І тоді (мені було 8-9 років) і я сказала вдома батькам, що хочу займатися в цирковій студії саме в МПК. Спочатку мене туди водили батьки. А як підросла, то вже сама добиралась на заняття. Так я потрапила до Миколи Івановича Понурко в циркову студію «Юність». Дуже швидко мені поставили купу номерів, ми їздили на гастролі по всіх навколишніх селах, а потім на різноманітні фестивалі, у різні країни. До речі, із сином Миколи Івановича Олегом були в групі», - пригадує жінка.
Студія «Юність» стала стартовим майданчиком для багатьох артистів цирку. Не виняток і Ірина, яка пішла далі робити самостійну кар’єру.
«Чимало наших друзів-циркових артистів, з якими відвідували «Юність», розїхались по світу. Якось, коли я виступала в МПК, а у цей час у Кременчуці проходили виступи циркової трупи – у районі Придніпровського ринку поставили величезний шатер. Пішли на їх виставу всією студією. Потім до нас артисти цирку у гості завітали і ми влаштували невеликий концерт. Під час цього виступу ми з моїм партнером зробили кастінак – повітряний номер. І нас забрали у великий цирк відразу, без будь-яких вступних іспитів чи випробувального терміну. Так сподобався наш номер. І ми виступали, доки він не пішов в армію. Так почалась моя кар’єра і далі вже я поїхала по світу. Працювала в Європі, Азії, Центральній Америці, Латинській Америці», - із слів Ірини Цемох.
У своїй родині вона стала першою, хто працює в цирку, а чоловік із династії циркових артистів: тато, мама, бабуся його виступали виступали. А познайомилась з ним в турне по Мексиці.
«На великому стадіоні виступали найкращі артисти цирку до мене приходили за автографами, і ось так познайомились. Це зараз він директор цирку, а тоді був артистом як і я», - пригадує Ірина Цемох. Розповіла, що її чоловік приїздив до України. Тут йому сподобався борщ, пиріжки і морозиво. Маминими і татовими стопами пішли і діти. 22-річна Катя, 15-річна Настя і 11–річний Кристіан вже циркові артисти. Дівчата, як мама, працюють з обручами.
Також Ірина розповіла, що багато гастролює світом. Має багато номерів, але найулюбленіші - під українські мелодії. Один із них отримав багато нагород на фестивалях. Він оригінальний і завдяки йому встановлено рекорд. А саме тим, що обручі за вагою були найважчі ніж в номерах інших артистів.
«Люблю Україну, люблю музику! Спочатку я в одному жанрі виступала, далі - в іншому. Саме тоді одягла український костюм, то і не зняла досі під час виступів. Чи то спека, чи холод – працюю в них. Є у мене костюм, рукава якого вишиті кетягами калини. Вишиванку виготовили в Кременчуці. Так склалось, що я живу далеко від України, але через свої виступи, музику костюми, хочу розповісти людям про мою Батьківщину. Показати, яка в нас прекрасна країна! На жаль, я 10 років тому була в Україні», - говорить циркова артистка.
Пояснює, що коли почалась пандемія, яка пов’язана із коронавірусом, то в Мексиці, де працювала Ірина, закрили всі сцени, а в США все діяло. «Тоді я не змогла поїхати в Україну, адже мала робочу візу 30 днів, а була б вимушена відбути 40 днів карантину», - пригадує.
Зараз зв'язок із родичами із Кременчука має, підтримує фінансово.
«Мій брат тимчасово не працює. Я навіть в США «сиджу на голках», з біллю спостерігаю за новинами із рідного міста, за ситуацією, що відбувається в Україні. У встановлені телефоні сигнали повітряної тривоги саме по Кременчуку. Мама недочуває, то я їй дзвоню і попереджую. І дуже сильно скучаю за рідним домом, сумую…», - говорить Ірина.
А ще говорить, що у США зараз на 100% відчувається підтримка України. У кожному банку можна зробити благодійні переводи в нашу країну. На вулицях багато державних прапорів України. А під час Дня Незалежності України багато водіїв синьо-жовті стяги на автомобілі прилаштовували.
«Я пишаюсь тим що - українка! Жду із нетерпінням, щоб скоріше закінчилася війна і я змогла приїхати в рідний Кременчук. Дуже вдячна Миколі Івановичу Понурку за те, що виплекав у мені любов до цирку. Користуючись нагодою хочу передати привіт Олегу Понурку і Юлії Гладковій», - слова Ірини.
А зараз вона із США підтримує збройні сили України. Власноруч виготовляє вінки, які продає у перервах циркових вистав. Гроші перераховує на Батьківщину.
Олена Ліпошко
Фото Ірини Цемох
