Ексклюзивне інтерв’ю «Кременчуцької газети».
Нещодавно до Кременчука приїздив столичний «ТЕ-АРТ» із виставою «Час кохати». У їхньому складі - українська акторка театру, кіно та телебачення Віталіна Біблів, яка зачарувала глядачів своєю щирістю та безпосередністю не лише зі сцени, а а й під час спілкування з журналістами поза виступом. Упіймати на невелику розмову нам її вдалося перед виставою. Тож про роботу, участь у відомих українських серіалах та час, проведений поза улюбленою діяльністю зірки - читайте далі у нашому інтерв'ю.
- Як Ви доїхали до Кременчука зимовими дорогам?
- Так, і їхали досить «цікаво», довго, об’їзною дорогою. Адже там у вас закрили міст і їхати довелось через якісь села, кучугури, буйораки, нас серйозно укачало, стали такими…як оце колір вашої газети (жартує - авт.)..
- На календарі – Китайський Новий рік. Його як святкуєте?
- Я більше люблю традиційні свята з дитинства, і оцю атмосферу з 31 грудня на 1 січня. У мене досі стоїть новорічне деревце і я прибираю ялинку тільки перед початком весни, бо я дуже люблю ці вогники і відчуття див.
- Крім Нового року, які ще ваші улюблені свята?
- День народження. Люблю його з дитинства, бо тоді цукерки в класі роздавали. Усі вітають, гості, хрещені, досі люблю гучно святкувати цей день.
- А вірите у гороскопи?
- Вірю, як і в нумерологію. Знаю, що така наука існує і теж цікава.
- Коли поганий день, засмучуєтесь?
- Ні, радію, коли все це не збувається. Принаймні, я завжди готова морально до будь-чого. І особливо, коли все добре і коли щось раптове стається і хороше.
- Як адаптувалися до ситуації, пов'язаної з локдауном через коронавірус?
- Зараз коронавірусна ситуація та локдаун вплинула на концерти і все інше. І це стосувалося глядацької зали, бо коли ти працюєш на 50% для глядачів, це зовсім інший обмін енергіями – і без цього важкувато. Але, як кажуть, що нас не вбиває, те робить нас сильнішими.
- Себе більш відчуваєте актрисою сцени чи кіно?
- Я не розділяю цих понять, це як лижі і сноуборд. Мені комфортно і я обожнюю і театр, і кіно.
- Дивитеся серіали, де ви знімалися?
- Не всі повністю. Наприклад, «Будиночок на щастя» я дивилася до кніця. Якщо є дуже цікаві роботи, не притаманні тим, у яких грала раніше – то так, теж дивлюсь.
- Часу на читання вистачає? Якщо так, то що останнє читали?
- Так. Остання – книга Ольги Навроцької. Єдине, не люблю електронні книги. Мені потрібні паперові і щоб вони шурхотіли.
- Чи вистачає часу на мандрівки?
- Аякже!
- А крім мандрівок гастрольних?
- Нещодавно була у Греції, поза вчора повернулася з Шарм-ель-Шейху і через два дні лечу знову за кордон. Тобто, графік театральних прем’єр розпочинається десь із березня по грудень включно. Тому у мене є два місяці на рік, це січень-лютий, коли я можу кудись поїхати. Тож планую мандрівки заздалегідь, навіть за рік-два.
- Щодо вашої участі у виставі, у якій грали у Кременчуці. Про що вона розповідає, на вашу думку, у першу чергу?
- Якраз ми говорили про дива… Вони таки трапляються, у них варто вірити. І що любов варто відчувати. Хоча кожен щось для себе обирає. Це дуже легка романтична комедія, яка уже полюбилася глядачами.
- І останнє, цікава ваша думка. Чи варто «Тисячу Президента» витратити на похід в театр?
- Я не розмовляю про політику, особисте життя, та не маю права наказувати людям, куди витрачати свої гроші з "ковідної тисячі". Але зараз так багато негативної інформації ззовні. А театр - це завжди щось нове, цікаве, незаангажоване. Тому завжди актуальне.
Олена Ліпошко
Ліна Романченко
Фото з вільних джерел інтернету
