Судова влада.
Автозаводський районний суд міста Кременчука розглянув кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, який у листопаді минулого року завдав тяжке тілесне ушкодження чоловіку.
Внаслідок конфлікту між чоловіками, під час якого обвинувачений взяв участь у бійці, він розбив пляшку шампанського об паркан і завдав удару потерпілому в грудну клітину. Удар був настільки сильний, що призвів до тяжких тілесних ушкоджень, зокрема пошкодження лівого шлуночка серця та гемопневмотораксу, що загрожували життю цього чоловіка.
Згідно з результатами судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження, отримані потерпілим, були кваліфіковані як тяжкі, небезпечні для життя.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Згідно з обвинувальним актом, події відбувалися 4 листопада 2024 року близько 22:00 години, коли обвинувачений разом зі своєю дівчиною опинились біля під’їзду будинку по вул. Університетській, 37 у місті Кременчук. Там на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між потерпілим і ще одним чоловіком почалася сварка, у ході якої останній розпочав штовханину. Обвинувачений, спостерігаючи за конфліктом, вирішив втрутитися, реалізуючи умисел на умисне вбивство. Тож, тримаючи в руках пляшку шампанського, обвинувачений розбив її об паркан і завдав удару горловиною від пляшки в область грудної клітини потерпілого. Однак, обвинувачений не завершив свій злочин, і через обставини, що не залежали від його волі, замах не був доведений до кінця. Потерпілого було доставлено до лікарні "Кременчуцька", надано необхідну медичну допомогу.
Прокурор підтримав обвинувачення, зазначивши, що зібрані докази є належними та допустимими, і просив призначити обвинуваченому 7 років позбавлення волі. Своєю чергою, сторона захисту не заперечувала спричинення тяжкого тілесного ушкодження, але зазначила, що обвинувачений не мав умислу на вбивство потерпілого.
Потерпілий заявив, що не має претензій до обвинуваченого. Він підтвердив, що обвинувачений сам викликав швидку допомогу та надав матеріальну допомогу під час його перебування в лікарні. Потерпілий також не наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого.
У суді були заслухані показання обвинуваченого, потерпілого і свідків, які підтвердили обставини події. Обвинувачений пояснив, що діяти з агресією він почав через конфлікт із потерпілим, коли той почав ображати його дівчину. Він не мав наміру завдати серйозної шкоди потерпілому, а тільки хотів захистити свою дівчину.
Свідок, яка є дівчиною обвинуваченого, пояснила суду, що вона проживала разом з ним. Того дня вони відвідали свою подругу, яка мешкала у цьому будинку, піднялися на третій поверх і побачили потерпілого разом з двома іншими хлопцями. Потерпілий почав конфліктувати, а сусіди попросили їх вийти на вулицю. Біля під’їзду сварка продовжилася, і її хлопець почав штовхатися з потерпілим. Під час цього зіткнення вона почула, як розбилася пляшка, і одразу подумала, що це була та пляшка, яку тримав обвинувачений. Потім потерпілий заявив, що у нього болить живіт, і свідок підійшла до нього, де побачила рану, з якої йшла кров. Обвинувачений одразу викликав швидку допомогу, а потім побіг до "АТБ" за бинтом. Свідок також зазначила, що бачила, як обвинувачений завдав потерпілому один удар в область лівої руки. Після інциденту, коли потерпілий перебував у лікарні, обвинувачений надавав йому кошти на лікування.
На основі зібраних доказів, суд прийняв рішення про кваліфікацію дій обвинуваченого як замах на умисне вбивство, однак цей злочин не був доведений до кінця з об’єктивних причин.
У результаті суд визнав чоловіка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, його звільнили від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлено на 3 роки. Крім того, на нього покладаються обов'язки періодично реєструватися в уповноваженому органі з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було скасовано, і чоловіка негайно звільнили з-під варти в залі суду. Час перебування під вартою з 5 листопада 2024 року по 6 травня 2025 року був зарахований до строку відбування покарання.
Марина Соловей
Фото ілюстративне
