Віднині вони нерозлучні – Свобода, Національна гвардія і Майор Пугач.
Кременчужанин Ігор Олександрович Пугач народився 13 грудня 1979 року і жив на вулиці Ватутіна. Потім батьки переїхали, тому Ігор закінчував Пришибську середню школу.
Завдяки теплим і дружнім стосункам з дядьком, полковником В.Ю.Поляковим, Ігор з дитинства звик до порядку, до необхідності зміцнювати здоров'я, до зброї. Почуття відповідальності, обов’язку, а також любові та відданості своїй Вітчизні прищеплювалися хлопцеві непомітно – і назавжди.
Його військова кар'єра йшла крок за кроком: був призваний на строкову, потім служив за контрактом у кременчуцькій в/ч 3059 Національної гвардії України. Спершу прапорщик Пугач був кінологом, потім, здобувши вищу освіту, надягнув офіцерські погони. І знову жив на своїй вулиці.
Ігор добре розумівся на організації служби, умів завбачати проблеми і гасити конфлікти, що ледь намітилися. Його спокій та розважлива впевненість передавалися бійцям. А ситуації, коли від грамотного рішення командира залежали здоров'я та життя підлеглих, траплялися часто. Адже на початку АТО кременчужан направили туди в числі перших гвардійських підрозділів.
Ігор Пугач (позивний «Вовк») мав за плечима не одне бойове відрядження. За кілька місяців до нового етапу війни його перевели на посаду заступника командира батальйону 3-ї бригади оперативного призначення в/ч 3017 НГУ. Так що з перших годин російського вторгнення він стояв на захисті Харкова. Вже 26 лютого майор Пугач з бійцями затримали ДРГ (десантно-розвідувальну групу) ворога: був захоплений автомобіль, велика кількість зброї, ціла купа документів і, звичайно ж, самі незвані «туристи».
У серпні 2022 р. майор Пугач збирався стати слухачем Військової академії, але...
В ніч з 28 на 29 червня в ході запеклого бою його бійці знищили танк, три БМП, два бронетранспортери, один з яких на особистому рахунку майора, та близько взводу живої сили противника. Мовою військових це називається просто і буденно – «виконували поставлені завдання з оборони визначеної позиції».
Коли лобова атака ворогів захлинулася, ті відкотились назад, але їх міномети і ствольна артилерія почали стріляти з небувалою досі силою. В результаті цього вогневого урагану загинули майор Пугач і ще кілька військових.
Ігоря ховали в закритій труні. Батьки, яких він безмежно любив, яких по-дитячому називав «батя» і «мам», тепер не чекають сина в гості, а ходять до нього на Пришибське кладовище.
У майора Пугача було три любові, що тримали його, як три кити, і котрі переплелися між собою, мов пасма дівочої коси: гвардія, де він знайшов себе і бойових друзів; сім'я, без якої не бачив сенсу жити і яку й подарувала йому Нацгвардія, бо саме в частині він зустрів свою долю, свою єдину Олену; і третя любов – бджоли.
Звучить трохи дивно, але загартований у боях офіцер щиро захоплювався бджільництвом, міг довго із захватом і ніжністю розповідати, які це прекрасні та розумні створіння, наскільки все у них там мудро влаштовано – як в армії і як у сім'ї, де кожен потрібен на своєму місці. З останнього відрядження під час майже кожної телефонної розмови, з'ясувавши, що з рідними все гаразд, неодмінно запитував: «А як там мої бджілки?»
Коли Олена трохи отямилася після втрати коханого, вона якось надвечір прийшла до вуликів, тихенько постукала до кожного і за давнім звичаєм пасічників повідомила бджолам, що їхнього господаря більше нема, та пообіцяла, що їх так само любитимуть і доглядатимуть, як це робив Ігор – за нього і в пам'ять про нього.
У домі майора Пугача є особлива шкатулка. Донька Діана і син Артем час від часу мовчки перечитують грамоти, перегортають нагородні документи, тихо погойдують на долоньках медалі, знаки, Козацький Хрест, які були вручені прапорщику, лейтенанту, капітану, майору Ігорю Олександровичу Пугачу. Біль і смуток, гордість і пам'ять, приховані сльози і мовчазна обіцянка, що таткові ніколи не буде за них соромно…
Вулиця Майора Пугача тягнеться паралельно проспекту Свободи, і в одному місці їх з'єднує вулиця Національної гвардії – ще один новий топонім на карті Кременчука.
Віднині вони нерозлучні – Свобода, Національна гвардія і Майор Пугач.
Нагадаємо, Кременчужанина Ігоря Пугача посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня
У Кременчуцькому районі попрощались із нацгвардійцем Ігорем Пугачем, який загинув на війні
Алла Гайшинська
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
