Вічна пам'ять!
Сьогодні Кременчук огортає невимовний сум, світла тиша та щира молитовна вдячність. У Свято-Миколаївському соборі громада віддала останню шану своєму земляку, люблячому батькові та справжньому воїну — Ігорю Юрійовичу Андріїшину. Він був із тих людей, на яких тримається світ: простим, працьовитим, веселим і надзвичайно добрим.
Любив поратися з технікою, мав золоті руки, щиро поважав людей і завжди умів підтримати добрим словом чи посмішкою.
Багато років Ігор віддав простій і такій потрібній цивільній праці в місцевій пекарні ТОВ «Млинок». Колега по роботі Сергій згадує, що Ігор завжди вирізнявся добротою, принциповістю та повагою до кожного:
«Ми довго працювали разом у мініпекарні. Гарний був колега — працьовитий, веселий. Коли його мобілізували, він пішов служити. Про війну нічого не розповідав, просто виконував свій обов'язок. Я дізнався про все вже тоді, коли повідомили, що його не стало...»
У 2023 році Ігор став на захист Батьківщини. У званні сержанта та на посаді кулеметника він мужньо тримав оборону, бережучи мир для рідного міста та майбутнє для своєї доньки. Як розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП, лейтенант Віталій Іванчиков, сержант Ігор Андріїшин загинув 12 лютого 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області, до кінця виконавши свій військовий обов'язок.
Після цього були понад два роки важкого, виснажливого чекання й невідомості, адже воїн вважався зниклим безвісти.
Тесть Ігоря згадує його як людину з золотими руками та щирою вдачею: «Він був дуже добрий, веселий, завжди вихований. Любив техніку, усе сам руками робив. Ми жили разом, але я часто був на роботі, то бачилися не так часто. Всі ці роки ми чекали, сподівалися до останнього...»
Для племінниці Анни Ігор був не просто хрещеним, а людиною, яка замінила батька й була найріднішою частиною сім'ї. Згадуючи цей важкий шлях невідомості, дівчина поділилася своїм болем: «Це був мій рідний дядько і хрещений. Він перестав виходити на зв'язок одразу, і два роки вважався зниклим безвісти. Лише місяць тому нам сказали, що знайшли його тіло. Це дуже важко, бо я з батьком не спілкуюся, то він для мене якраз і був батьком. Але дякую, що він взагалі знайшовся і ми можемо з ним попрощатися. Може, там йому буде набагато легше...»
Сьогодні Кременчук на колінах провів свого Захисника. Свого вічного спочинку Ігор Андріїшин набуде на Свіштовському кладовищі, у Секторі почесних поховань захисників і захисниць України.
Вічна, світла пам’ять Герою!
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук
