Що робити кременчужанам, родичі яких потребують постійного піклування, але власними силами забезпечити його немає можливості?
Питання оформлення рідних у пансіонат для догляду за літніми людьми чи наймання доглядальниці – доволі делікатна тема. Приміром, стареньким дуже хочеться, аби з ними цілодобово перебували рідні (онуки, діти). І це добре, коли така можливість є. Але що робити тим, хто не може покинути роботу і цілком присвятити своє життя догляду? Адже потрібно заробляти і на харчування, і на «комуналку», і на ліки...
«Я не знаю, що робити. У мене вже руки опускаються: робота, двоє студентів, ще й маму з села перевезла, доглядаю. Вона себе не могла там обслуговувати. Але і тепер не легше. Доки я на роботі, мама буквально «на вуха» ставить всіх сусідів: то з балкону щось кричить, то у двері стукає. Ліки, які я заздалегідь готую, не п’є, нічого не їсть. Щось скажу їй – плаче. Що робити у цій ситуації?» – жаліється кременчужанка Марина.
Кременчуцька газета розглянула різні варіанти дій у подібних ситуаціях.
Пансіонати для літніх людей
За кордоном вже давно ввійшло у практику проживання літніх людей у спеціалізованих будинках і комплексах, де за ними здійснюється догляд, зокрема медичний. У нас і досі чомусь ці заклади асоціюються із чимось жахливим, совдепівським. Але останнім часом в Україні з'явилися хоспіси, геріатричні (для літніх людей – ред.) пансіонати та будинки престарілих, які надають комплекс послуг на гідному рівні. Там пропонують комфортне проживання; збалансоване харчування, дозвілля і чіткий розпорядок дня, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, моніторинг стану здоров'я, програми реабілітації після важких захворювань і травм, допомогу психологів в адаптації тощо. Перед тим, як прийняти рішення про оформлення стареньких у певний заклад, рідні можуть ознайомитися з умовами, приїхати сюди декілька разів (можна без попередження).
Як повідомили нашому виданню у міському департаменті соціального захисту, у Кременчуці та районі пансіонатів для літніх людей державної форми власності немає. На Полтавщині функціонують 14 державних будинків-інтернатів. Чотири з них – загального та герітратичного типів. Це Горбанівсьський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці, Гадяцький геріатричний будинок-інтернат, Вишняківський та Хорольський будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.
Оформлюють до державного інтернату згідно з путівкою, виданою управліннями соціального захисту населення Автозаводського або Крюківського районів (далі управлінь – ред.) за місцем реєстрації, відповідно до законодавства.
У заяві на оформлення до будинку-інтернату обов’язково вказується найменування закладу, обраного з вищезгаданого переліку Полтавської області. Незалежно від того, чи є у людини діти чи родичі, зобов’язані утримувати пенсіонера за законом, її влаштовують до такої державної установи відповідно до Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу для родини пенсіонера (враховуючи осіб, які спільно із ним проживають, поєднані на підставі шлюбу/кровного споріднення/усиновлення або на інших підставах, які не суперечать моральним засадам). Так, у кого середньомісячний сукупний дохід менше двох прожиткових мінімумів (із 1 липня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить 1 тис 854 грн – ред.), людину влаштовують до будинку-інтернату на повне державне забезпечення. Якщо перевищує два, але менше 4 прожиткових мінімумів – з установленням певної оплати. А якщо середньомісячний сукупний дохід перевищує 4 прожиткових мінімуми для непрацездатних осіб, влаштування проходить за умови повної оплати.
Оформлення до приватного закладу для літніх людей не входить до функціональних обов’язків управлінь, тому влаштовують стареньких при безпосередньому зверненні туди самого пенсіонера чи його рідних.
До речі, набравши в пошуковому рядку інтернету «пансіонати для літніх людей у Кременчуці», бачимо чимало пропозицій. Ціна перебування на місяць – від 6 тис грн.
«Я поїхала, подивилася. Пропонують мамі проживання у двомісному номері. Прогулянки на свіжому повітрі. Все чисто, персонал привітний. Саме був обід, то пахло смачно – сирниками. Але мене попередили, що ліки і за потреби памперси – за мій рахунок», – розповіла Марина, чию історію ми згадували вище.
Жінка зазначає, що ціна перебування залежить від різних чинників, зокрема, ходить людина чи лежача, чи потрібно робити їй певні процедури, медичні маніпуляції. Зазвичай розташовані такі пансіонати в невеликих дво-триповерхових будинках житлових забудов.
Доглядальниці
Переглянувши інформацію в місцевій газеті безкоштовних оголошень, на сайтах, ми знайшли чимало пропозицій про догляд за літніми людьми саме в індивідуальному порядку на дому. Переважно такі послуги пропонують жінки. Погоджуються працювати за оплату від 7 до 15 тис грн на місяць. Але одразу обговорюють всі умови – чи потрібно, приміром, робити ін’єкції, крапельниці, чи можуть підопічні пересуватися самостійно тощо.
Дехто за свої послуги просить погодинну оплату – в межах 50 грн. Наприклад, прийти на певний час у певні дні тижня.
Тут є свої підводні камені. У ситуаціях, коли доглядач чи доглядачка працює з однією людиною роками, наступає так зване «професійне вигорання». Доглядальниці надалі вже несила виконувати обов’язки саме з цією людиною. Та й підопічні нерідко «заморюються» від спілкування. Тоді рідним доводиться шукати когось іншого. І саме тут треба згадати, що в Україні не можна отримати безкоштовну доглядальницю від держави. І нагадаємо, що з квітня 2020 року пенсіонерам, які досягли 80-річного віку, виплачують щомісяця доплату до пенсії. Зараз це 500 грн. Із 1 жовтня почали виплачувати по 400 грн і пенсіонерам, старшим за 75 років. Зрозуміло, що ця сума мізерна, аби оплатити нею послуги доглядальниці.
Паліативний догляд у стаціонарі та вдома
Чимало послуг для літніх людей пропонують у Кременчуцькому обласному шпиталі для ветеранів війни. Зокоема тут із 2019 року працює стаціонарне відділення паліативної допомоги, а з минулого таку саму допомогу пропонують і на дому. Про це повідомив директор медзакладу Микола Литвиненко. За його словами, у стаціонарному відділенні зараз 30 ліжок у двомісних палатах із санвузлом. Тут підопічні перебувають цілодобово, забезпечені різноманітним харчуванням (якщо потрібно – через зонд, за допомоги інфузоматора (спеціальна система для введення ліків різними способами – ред.).
Микола Литвиненко нагадує, що зараз за перебування людини в паліативному стаціонарі платить Національна служба здоров’я України. Із розрахунку 1 тис грн протягом 21 дня. Госпіталізація – за направленням сімейного лікаря. Але є певна черга, тому про дату госпіталізації родичів попереджають заздалегідь.
Сімейний лікар готує електронне направлення, у пацієнта має бути сертифікат про щеплення від коронаврірусу, виписка. Після 21 дня перебування людина може залишитися в паліативному відділенні на певний час (зазвичай до 3 місяців), але вже за певну оплату, яка не є фіксованою.
Також у шпиталі надають послугу «Канікули для доглядальників». Це коли приймають у стаціонар паліативних хворих на час, поки доглядальники їдуть на відпочинок.
Також вдома можуть надавати допомогу 44 кременчужанам одночасно.
«До паліативних пацієнтів у нас за потреби виїжджають дві бригади. Та частіше спілкуються з тими, хто за ними доглядає, телефоном. Цей напрямок роботи налагоджений у тісному контакті з управліннями соцзахисту. Працівники наших бригад не просто доглядають за пацієнтами, а навчають родичів, як це робити, як може одна людина справлятися із лежачим хворим. Також надаємо за потреби засоби догляду та реабілітації, привозимо спеціальні ліжка, протипролежневі матраци, а оце очікуємо ще й кисневі концентратори», – уточнює Литвиненко.
Всі вищезгадані послуги на дому надають безкоштовно.
Світлана Павленко
