Під час реконструкції палац зруйнували, як пам'ятку архітектури всередині. При цьому зовні будівля з зберегла майже первозданний вигляд. Навіть герб Шувалових зберігся.
У населеному пункті під назвою Тальне, поряд із річкою Гірський Тікич, розташувався розкішний палац графа Шувалова. Якщо коротко про цей палац, то з відкритих джерел відомо, що він збудований в архітектурних традиціях данської національної архітектури із включенням до господарського крила традицій англійської заміської архітектури. Його побудували в 1902-1907 роках. Всього за 5 років!
Автором проєкту є данський архітектор Андреас Клемменсен, у розробленому ним власному так званому «палацовому стилі».Будівництво здійснювалось під наглядом помічника Андреаса Клемменсена — архітектора Мортона Рьоннова.
Палац входить в межі Тальнівського парку, який охоплює історичну територію англійського парку та більшу частину лісопарку часів Потоцьких, Наришкіних та Шувалових.
Днями журналісти з різних міст України у рамках престуру побували в Тальному. Серед інших об'єктів громади ознайомились і з цим історичним місцем.
Ще до відвідування палацу Шувалових стало відомо, що в громаді створене комунальне підприємство КП "Тальнівський ППК Шувалових", яке займається питаннями пам'ятки.
Хотіли, як краще...
Під'їжджаючи до палацу, не можна не помітити, що дах укладений сучасною чорною метало черепицею і це дисонує із білими стінами будівлі. Тож перше питання, яке виникає - чому це так? Адже старовинна черепиця тут же складена акуратними купками. Справа в тому, що із 2006 року цей палац потрапив у державну програму "Золота підкова Черкащини", яку впроваджували за часів президентства Віктора Ющенка. Про це нагадує директор комунального підприємства Олег Шатайло.
"Програма передбачала реставрацію і мала б бути дуже позитивною, дуже класною програмою. Подібні програми були, мабуть, у кожній області. От у нас називалася вона саме так. Підрядниками були будівельники з Южноукраїнська. Навезли купу техніки, тут робили дуже багато якоїсь роботи: для них корисної. Але вся Вона була для палацу не дуже корисна. Із позитивного варто відмітити те, що сюди підвели комунікації, яких не було, мабуть, з 1993 року.Підвели воду, тепло і почали велику перебудову всередині палацу. Згодом стало зрозуміло, потім ця перебудова принесла багато шкоди. Адже справжні реставратори у нас працюють останні роки. Вони працюють як нейрохірурги, для них дуже важливо відтворити те, що було колись. Будівельники працюють за іншими технологіями, для них, наприклад, можна перенести вхід на дах на метр вліво чи вправо, що вони й зробили. Для них не важливо чи це данська черепиця, якій на той час було 100 років, на сьогоднішній 117 років, чи це металочерепиця виробництва якогось вітчизняного заводу. Але тоді конче потрібно було латати дах, бо це одна із причин, чому увійшли в державну програму "Золота Підкова Черкащина". Текло так, що вода була на першому поверсі. Підставляли там посудинки, щоб збирати дощову воду і потім виливати. Але треба було підійти по державницьку до цієї проблеми. Треба було, як на мене, перебрати ту черепицю, підсилити те, що можна було підсилити, а не руйнувати і вкривати металочерепицею", - слова Олега Шатайла.
На протязі полетіло вікно
Він розповів, що була і передісторія з металочерепицею.
"Спочатку дах вкривали синьою металочерепицею, але на той час і місцева влада, і громадськість почали обурюватися, викликати до себе тих будівельників. Це ж не громадське вбиральня. Це пам'ятка архітектури! І от тоді, коли дах було розібрано і повернути стару черепицю на місце вже було б нереально, тому прийняли рішення, щоб будівельники вкрили дах чорною метало черепицю. Але дуже швидко виникли проблеми. Віконечка, які ви бачите на даху, будівельники прикріпили декількома саморізами. При першому великому протязі одне з цих них злетіло сюди на територію. Добре, що нікого не прибило охоронців. Тоді тут були добровольці, які просто без зарплати чергували, щоб тут нічого не розтягнули. Бо тоді будівельники поїхали звідси. Охоронці підняли це віконечко, затягнули його в приміщення. Про те після цієї події люди зрозуміли, що після тих професіоналів треба все переробляти. Тому своїми силами закрили отвір той і прикрутили надійніше ці віконця, щоб вони не надалі не вилітали", - із розповіді директора КП.
Герб пошкодили під час реконструкції
Олег Шатайло констатує, що саме тоді палац зруйнували, як пам'ятку архітектури всередині. Звичайно, до цього він перебудовувався декілька разів і за часів радянського союзу.
"Тут починаючи із 1919 року по 1923-й рік була перша на Уманщині Українська учительська семінарія імені Тараса Григоровича Шевченка. А з 1923 по 1927 рік тут був, скажемо, сучасною мовою інтернат. А вже із 1927 по 1991 рік тут знаходився технікум. Це була і агрошкола, і агротехнічний технікум, будівельний, а згодом будівельно-економічний. Змінювалися назви, а навчальний заклад тут залишався. І от, коли ще був технікум, ще в 1936 році прийшов документ про те, щоб привести у відповідність кімнати до навчального процесу. Щоб тут були аудиторії, щоб вікна були закриті на дверях, а не скляні. І почалася перебудова. Після Другої Світової теж вона тривала", - говорить О. Шатайло.
При цьому зовні будівля зберегла майже первозданний вигляд. Навіть герб Шувалових зберігся. Протягом радянського періоду ніхто його не чіпав і ніяких гербів радянських не вішали.
"Дивно, але факт, його пошкодили, але саме в період 2006-2009 років, під час реконструкції. На той час це було майно обласної комунальної власності. Міська рада його прийняла, мабуть, у 2013 чи 2014 році. Довгий період, довго йшло до того. Зараз (уже під час повномасштабної війни) створене комунальне підприємство, керівником якого я є з травня цього року. До цього тут керівником був професійний реставратор Анатолій Ізотов. В нього було декілька помічників теж архітекторів- реставраторів", - розповів директор комунального підприємства.
Ці фахівці за дуже короткий термін провели велику дослідницьку роботу.
"Окрім всього, вони зібрали історичний фотомасив із Копенгагена. Із Копенгагена нам привезли креслення приміщення. Ми сьогодні знаємо точно на 100%, що і в якій кімнаті було. Дякуючи кресленням ми знаємо, де знаходиться старий палац, попередник цього палацу, який згорів у 1895 році. Адже у архітекторів-реставраторів є відповідні креслення, які дозволяють накласти старі креслення на сучасні, тож можемо отримати суцільну картинку. Той старий палац був, до речі, більший за цей. Він був П-подібної форми. Одна частинка літери П виходила сучасний стадіон.Він чимось схожий на батуринський палац Разумовського. Хто там був, то можете уявити який величезний такий палац", - говорить пан Олег.
Під час повномасштабної війни побільшало туристів
Зараз головне завдання комунального підприємства полягає в тому, щоб зберегти пам'ятку, зберегти її в привабливому для туристів і в функціональному значенні.
"Уже відновили сходи, відновлюємо кімнати, надаємо їм вигляд 1907 року, періоду завершення будівництва. Я сподіваюся як у нас будуть кошти, і коли закінчиться війна, то відбудуємо дуже швидко міста і потім дуже швидко візьмемось за відбудову нашої пам'ятки. За 5 років ми відбудуємо, навіть швидше, якби тільки коштів вистачило . Дах обов'язково поміняється і підлоги і стелі", - говорить про плани. І згадує про історичні дані, які свідчать, що нащадків графа Шувалова зараз немає. Лінія обірвалась в 1972 році.
Олег Шатайло зазначає, що як не дивно, але під час повномасштабного вторгнення рф в Україну побільшало туристів, як групових екскурсій, так і неорганізованих. Люди приїжджали з Києва, Одеси, Миколаєва, Вінниці, Харкова, і звісно, Умані, що зовсім поруч. Зараз домовляються із турфірмами Черкас, щоб включили палац в туристичні маршрути.Бажано домовитися про візит заздалегідь. Вартість квитка 50 грн. Військові, жителі місцевої громади - безкоштовно.
Олег Шатайло дуже просить не називати будівлю замком. Вказує, що призначення замків - бути оборонними спорудами.
"Замки у нас тільки на півдні і на заході України. Це оборонні споруди. Те, що стосується світського життя і прийому людей це палац. Тобто в нас саме палац", - його слова.
Що зараз можна побачити в палаці
У листопаді 2018 року палац став знімальним майданчиком для фільму «Чорний ворон» за романом однойменного бестселера відомого українського письменника Василя Шкляра.
Тож знімальна група тут залишила величезне дзеркало. Автентичних інтер'єрів практично не залишилось, але зовнішній вигляд і можливість відвідати майже кожен куточок будівлі компенсують цей недолік.
Із "рідного" палацу - та кахель у ванній, який дивом зберігся, бо там був архів.
Є меблі часів, коли збудували замок. Так шафа з будинку управителя.
Є уламки плитки з ванної кімнати, з господарського крила, шматок мармурового підвіконня, механізми з дверей, частини електромережі, шматки оригінальної голландської черепиці, глазурованої чорним склом.
Речі находили в так званому будівельному смітті. Є в одній залі і два піаніно - але то окрема історія,про яку вам розкажуть.
Найцікавіше, а як доїхати до палацу
Палац Шувалова знаходиться не так далеко від траси, яка веде з Черкас на Умань. Тут є вказівник. Дорога більш менш, адже іноді до чогось цікаво доводиться їхати по бездоріжжю.
Від авторки
Мандруючи Україною,доводилось відвідати чимало палаців. Але вперше на моїй пам'яті заради порятунку будівлі громада створює комунальне підприємство.
Якось виходить, що будівлі палаців роками знаходяться в підвішеному стані і просто руйнують. Шарівський палац, що на Харківщині, палац в селі Хомутець (Полтавщина), та навіть в Кременчуці є знамениті інтендантські склади. Хоч і не палац, а історична будівля.
А тут повертаєшся додому без гнітючого стану від побаченого. Тут бачиш приклад, що можна зробити для порятунку і відновлення історичної спадщини.
Олена Ліпошко
Фото авторки
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
