Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Суббота, 23 Марта 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Професія – Мама: про життя із почесним статусом

 

8 марта 2019 09:00

Із 2007 року 78 багатодітним кременчужанкам присвоїли звання «Мати-героїня». У цих жінок головне покликання в житті – бути мамою. Їхня опора та підтримка – діти, які надихають, дають сил долати неприємності і досягати нових вершин. У нашому місті є жінка, яка народила 11-х. Напередодні свята 8 Березня Кременчуцька газета пропонує дізнатися, як живеться нашим землячкам, які наважилися у нелегкі часи народили 5 і більше дітей.

Із будинку – в тісну кімнату

П’ять місяців тому кременчужанці Олені Ротань разом із трьома дітьми довелося залишити великий будинок і поселитися в однокімнатній квартирі. На вихідні сюди приїжджає ще й син-студент. Це не вигадана історія, за якою знімають фільми, а розповідь про життя однієї з кременчуцьких матерів-героїнь.

Вимушені жити так, бо чоловік і батько дітей знайшов іншу жінку, з якою поселився у будинку, де було раніше галасно і просторо родині із 7 людей.

У Олени 5 дітей: три сини (27, 18 і 10 років), дві доньки-погодки 15 і 16 років. Старший син уже живе окремо.

Як материнські обв’язки стали частиною професії

І досі Олена зі сльозами на очах пригадує, як переїхали в нинішнє своє житло.

«Ми сіли й заплакали. Там був великий будинок – а тут одна кімната», – розповідає жінка.

Та руки вона не опустила, а почала шукати роботу. Багатодітна мама свого часу закінчила залізничний технікум, деякий час тримала комісійну крамницю. Але потім почалася економічна криза, непомірно піднялася вартість оренди приміщення магазину, довелося згорнути бізнес.

Проте основною професією Олени була професія мами. Прала, прасувала, готувала.

«Ось згадала, що готувала на 7 осіб щодня – тож, як запропонували роботу кондитера, пішла. Та пізніше було скорочення, і зараз доводиться тимчасово працювати посудомийкою. Погодилася, бо для мене жах жахливий зараз зміна роботи», – зізнається жінка.

Замкнене коло бюрократії

Тож великій родині жити доводиться на 4 тис грн зарплати Олени, чоловік на всіх виплачує 1 тис 500 грн аліментів (бо ніде офіційно не числиться на роботі).

«Я завжди зі страхом чекаю початку місяця – за «комуналку» тисячі заплатити, інші витрати, і на що жити залишається? Одяг купуємо в «секондах», добре, що друзів і знайомих багато. Хтось картоплі принесе, хтось моркви, а хто й шматок м’яса. Дівчатка говорять: швидше б нам йти працювати – тобі допомагати», – зі слів Олени.

Їй не вдається оформити допомогу із малозабезпеченості, оскільки офіційно не може працевлаштуватися.

«На перешкоді – мій вік. Та і спеціальності, як такої, з якою офіційно беруть на роботу, немає. А в нас так у державі: не влаштована на роботі – не нараховують нічого. Два роки тому, як мені присвоїли звання «Мати-героїня», думала, що сину будуть пільги при вступі до університету. Та зась. Коли йому треба було вступати – їх відмінили», – розповіла Олена Ротань.

Наперекір усім незгодам

Однак незважаючи на труднощі, родина стала ще більш дружною, діти згуртувалися із мамою. У їхній, хоча й одній, та затишній кімнаті є місце навіть для домашнього улюбленця – великого чорного кота.

«Разом ми і уроки вчимо, і відпочиваємо. Всі діти у мене різні за характером, але вони ростуть разом і багато часу проводять один з одним. Шехіна і Віка – погодки. Вова дружить більше з Шехіною. А Віка – моя тінь. Їй треба знати все – навіть те, чи є життя на небесах. Найменший найбільше переживає історію із розлученням. Адже він звик, що ми всі разом – тоді це найбільше щастя. Тож я багато розмовляю з дітьми. Я не те, що хвастаюсь, але в мене довірчі відносини з кожним», – розповіла Олена.

Вечорами вони мріють: діти бачать, що в їхньої мами буде великий будинок, куди вони могли би приїздити завжди.

«Мамо, у тебе буде багато внуків. Тож малий будинок не підійде», – спільна мрія дітей родини Ротань.

Підтримку шукати, підтримку давати

У нашої співрозмовниці, тендітної Олени Ротань, є мрія: вона мріє об’єднати жінок, які мають звання «Мати-героїня».

«Нас не так багато. Два роки тому, коли ми отримували звання з іншою кременчужанкою, говорила те саме. В ідеалі це була би громадська організація. Та спочатку було б добре створити хоча б сторінку у Фейсбуці. Адже медаль – як визнання того, що виконали борг перед Україною. А труднощів багато – разом їх легше долати. Та і ділитися можна різними новинами, про ті ж пільги чи допомоги, які нашим родинам можуть бути», – розповіла Олена.

«6 дітей – у 6 разів більше клопоту»

Шестеро дітей у родині Матері-героїні Інни Гаврилець (на фото третя ліворуч): дві дівчини (15 та 13 років), чотири сина (20, 18, 16 та 9 років). «6 дітей – у 6 разів більше клопоту», – так говорить багатодітна мама. Інна пишається, що їхня родина – велика дружня команда, в якій кожен може прийти на підтримку один одному.

«Було дуже важко років 5 тому, коли діти були маленькими, коли хворіли один за одним. Інколи лікувалися навіть і в Києві, і в Полтаві. Тоді за кожного дуже хвилювалася», – пригадує жінка.

У родині Гаврильців буває, як у всіх: діти посваряться і помиряться. Та все ж кожен знає, за що відповідає. «Роботу по дому виконують згідно зі своїм віком», – розповіла мати-героїня.

У всіх Гаврильців є спільне захоплення – танці. Всі разом відвідують Недільну церковну школу, яка діє у Крюкові. Неодноразово брали участь у Стрітенських балах. З теплотою згадує Інна, як два роки тому вони з чоловіком і 6 дітьми кружляли на зимовому балу. Разом їздили в Києво-Печерську та Почаївську Лаври. Мріють і далі про спільні поїздки.

Дивлячись на цю родину, дивуєшся: як вони всі все встигають – працювати, навчатися, разом відпочивати?

Хлібопічка Малецького досі працює

Журналістка Кременчуцької газети не змогла не поставити запитання Інні Гаврилець: «Яку допомогу від держави, міста отримуєте як мати-героїня?».

Відповідь була негативною. Ця родина ніяких пільг чи іншої допомоги не отримує.

Інна згадала, як понад 10 років тому Віталій Малецький, який тоді ще не був мером, привіз їм хлібопічку.

«Він ще не був мером, а працював з багатодітними родинами. А коли вручав мені звання «Мати-героїня», то поцікавився, чи працює хлібопічка. Та працює й досі», – говорить кременчужанка.

В іншому ніяких пільг чи допомоги вона не має.

Довідка

Мати-героїня – державна нагорода України – почесне звання, що надається Президентом країни жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі усиновлених у встановленому законодавством порядку, з врахуванням вагомого особистого внеску у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку творчих здібностей дітей, формування високих духовних і моральних якостей. Відповідно до указу Президента України, особі, удостоєній почесного звання, вручається нагрудний знак та посвідчення, а також виплачується одноразова винагорода у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму. Зараз це 19 тис 210 грн.

 

Обидві кременчужанки надали для публікації світлини з сімейних архівів. Олена говорить, що після переїзду зовсім мало залишилося фотографій. А Інні дуже подобається світлина, де родина відображена в особливий для неї момент: всі об’єднані Стрітенським балом.

Олена Ліпошко

 

Подпишись на нас

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться