Велика родина втратила брата, сина, дядька...
Сьогодні у Кременчуці прощались ще з одним захисником Батьківщини, який віддав своє життя у боротьбі з ворогом на війні росії з Україною
Це - Василь Михайлович Синьович, який загинув 17 січня 2023 року під час бойового завдання неподалік села Терни Краматорського району Донецької області.
У останню путь його прийшли провести не лише кременчужани, а й мешканці прилеглих сіл та Кременчуцького райну. Василь Синьович працював у будівельний сфері, був відомою людиною.
"Василь Михайлович народився 29 травня 1978 року в Львівській області, потім вся родина переїхала в село Пустовійтове, Глобинського району. Пройшов АТО. Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну Василь Синьович відразу був призваний на військову службу - по мобілізації 25 лютого 2022 року. Служив солдатом водієм-електриком артилерійського взводу артилерійської батереї. У нього залишилась мати дружина та двоє дітей", - розповів військовослужбовець із позивним "Зоряний".
Приїхали сьогодні попрощатися із Героєм побратими з батареї, де він служив. Чоловіки стояли з прапорами біля його труни. Прийшли віддати шану перший віце-мер Володимир Пелипенко і віце-мер Дмитро Кравченко.
Та чимало було друзів і знайомих. Люди говорять, що знайомились із Василем Синовичем по роботі, а потім ставали друзями.
"Знав його з 2015 року, коли мені будував будинок, потім ремонти робив. Був хорошою людиною, а потім став хорошим товаришем. В нього взагалі була така риса, яка об'єднувала всіх людей. Ми теж на будівництві через нього з'єднались з тими ж поставниками тощо. Він же був чесним і справедливим. Любив порадити. І по житті таким був. Коли його перший раз поранило уламком, то був на початку літа деякий час вдома. Часто запрошував в гості - поговорити. Але потім знову повернувся на війну. Василь не охоче ділився розповідями про те як там. Але настрій мав бойовий. Говорив: "Ми поженемо їх на москву", - пригадав товариш Володимир.
Василь Синьович був із великої і дружної родини. Їх було 6 братів і одна сестра. У всіх були теж великі родини.
"Вони із Західної України переїхали в село Пустовійтове, колишнього Глобинського району, де проживають мої батьки. Тому знаю цю родину. Василь працював у будівельній сфері, як і інші члени родини. (До речі, ще один брат Василя служить в лавах ЗСУ). Самого ж Василя знала, як надзвичайнно порядну людину, яка не стояла осторонь людських проблем. Тому зараз багато людей прийшло з ним попрощатися. Знаю, що пішов добровольцем ще у 2014 році. І коли вже після контузії його відпустили додому, то він не пошкодував сил і повернутися. Говорив: "А хто, як не я!". Я впевнена, що Василь назавжди залишиться в пам'яті друзів, його родичів. Всі вони і ми завжди згадуватимемо, що він життя віддав за нашу Україну. І саме ці хлопці вселяють віру, що ми незламні, що ми зможемо винести все, як не важко буде", - слова землячки Ірини Коваленко.
Після того, як завершується життя людини, то залишається слід на Землі. Після Василя Синьовича - це зведені будинкии, а, головне, добрі згадки людей, з якими він вмів товаришувати, яких умів об'єднувати...
Похоронять кременчужанина на Алеї Героїв, що на Свіштовському кладовищі.
Світлана Павленко
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
