У Кременчуцькому краєзнавчому музеї відкрилась виставка Василя Вакуленка

Близько 70 музейних предметів.

14 січня поточного року, в Кременчуцькому краєзнавчому музеї відкрилася персональна виставка талановитого художника Василя Яковича Вакуленка. Про це інформували на сторінці музею у Фейсбуці. 

Чудовий майстер пензля вже багато років радує кременчужан і гостей міста своїми творчими доробками.

На нинішній виставці експонується понад 70 музейних предметів. Це пейзажі, портрети, натюрморти, ескізи оформлення новорічних свят. Відзначаються вони високою технічною майстерністю, оригінальністю зображення краси і величі рідної природи. Пейзажі В.Вакуленка зачаровують. В них справжнє життя в усі пори року. В цих роботах ми бачимо і легкі хмарки, і яскраве сонце, і стрункі дерева. Художник розповідав, що пейзажі з натури він не пише, а запам’ятовує гарні місця, а потім творчо їх відтворює.

Він виріс у степах Полтавщини, любить цей край, любить його природу. Вона дає йому і радість, і смуток. Для нього велике щастя іти рідним степом, слухати спів жайворонка і дивитись у безкрайнє небо. А потім відтворювати цю красу на полотні з душевною щедрістю і любов’ю до рідного краю.

На виставці можна довго милуватися жіночими портретами, які випромінюють романтичну красу і тепло, а також витонченими й досконалими натюрмортами.

Відвідувачі виставки цікавляться не тільки творчістю художника, а й його особистістю. А Василь Вакуленко – людина цікава і особлива. Він прекрасний художник, педагог від бога, колекціонер, має колекцію книг, пропагандист мистецтва, керівник міського об’єднання «Творчість», заснованого в 1983 році. Воно успішно функціонує і сьогодні.

Василь Якович зміг створити в колективі тактовну, доброзичливу атмосферу, в якій кожний його член може виразити свою неповторність, своє індивідуальне бачення світу.

Ентузіазм художника–вчителя, повага до однодумців, взаємодопомога, любов до мистецтва і до людей наповнює бурхливу діяльність різнобічно талановитої, мудрої і доброї людини, яка дарує учням свій дивний світогляд, сформований мандрами по світу. Вакуленко розповідав, що відчуває своє покликання на землі – нести добро людям через живопис. Він завжди готовий до спілкування і зі своїми учнями, і з шанувальниками мистецтва. Відчуває себе щасливим, коли дарує тепло і радість своїми творами мистецтва. Особливо це потрібно в ці зимові холодні дні.

Майстер пензля має не лише живописну наснагу, а ще й особливу інтуїцію у відкритті нових талантів.

Багато хто завдячує йому своїми мистецькими здобутками. Саме він відкрив талант 12-річного Миколи Збираника, художниці Наталії Корф та багатьох інших, які досягли успіхів у мистецтві.

Звідки ж почалася ця неймовірна любов до мистецтва, до природи, до людей, до учнів?

Народився він 15 січня 1942 року в селі Опришки Глобинського району на Полтавщині. Перші спогади дитинства – це два кольорових олівця, синій і оранжевий, які привіз сусідським дітям їхній батько. Ці два олівці були його бажаним чудом. Приятелі обіцяли подарувати їх тільки тоді, коли вони спишуться так, що їх не можна буде тримати в руках. Пройшов час і майбутній живописець отримав два олівцевих огризка, вставив їх в очеретинку і малював на шматках газетного паперу, почуваючи себе справжнім художником.

Запам’ятав Василь Якович ще один епізод з дитинства. Йому було 5 років. В сільський магазин привезли репродукції картин художників Перова та Левітана. Вона коштувала 20 коп. Але у нього таких грошей не було, тому він кожен день бігав до крамниці, щоб надивитися на роботу Левітана «Большая вода». Аж поки їх не розкупили.

Потім почалося шкільне життя. 7 років навчався у своєму селі і 3 роки в сусідньому. Вчитель малювання виявив у Вакуленка художні здібності й довіряв навіть іноді проводити уроки малювання. На все життя запам’ятав Василь, як у 10 класі заслужений учитель України Павло Гудим влаштував у школі його персональну виставку. Радість і натхнення переповнили душу юного художника.

В шкільні роки з’явилися у Василя Яковича три мрії: побувати у Венеції, Золотій Празі і познайомитися з найчарівнішою актрисою. Пройшов час і всі три мрії збулися. І навіть з актрисою познайомився. Із заслуженою артисткою України Раїсою Недашківською він підтримує теплі дружні стосунки. Вона – хрещена мати його сина.

…Після закінчення школи Вакуленко вступив до Московського заочного університету мистецтв на факультет малюнка і живопису. З подякою згадує художник своїх університетських вчителів Л.Титову і В.Ратнера. Навчався з великим бажанням. На все життя запам’ятав просту істину: головне і вічне джерело знань – це самоосвіта. Тому художник все життя навчається і працює.

Творча доля надала йому можливість побувати в музеях Москви, Ленінграда, Києва, Одеси, відвідати театри, кінотеатри, зібрати колекцію творів про улюблених майстрів пензля, кумирів – Саврасова, Васильківського і багатьох відомих українських майстрів пензля.

Відвідавши музеї Радянського Союзу, Вакуленко поставив собі ціль: вивчити мистецтво Західної Європи. Він об’їхав 20 країн світу, відвідав усі відомі художні галереї Італії, Німеччини, Франції, Англії, Португалії, Австрії та інших країнах. І звідусіль привозив книги по історії світового мистецтва. Побував на батьківщині композитора Моцарта, у Зальцбурзі. Художник був вражений красою тих місць. В той час там квітли красиві дерева. В раптом пішов сніг. М’які, пухнасті сніжинки падали на квітучі дерева. Неймовірна краса! До сих пір ця картина стоїть у художника перед очима.

До Шотландії у Вакуленка була особлива цікавість. Там він відшукав маленьке село Аллоуей і вклонився праху улюбленого поета.

Усі ці подорожі по світу йому вдавалися тому, що в нього був життєвий досвід, любов до мистецтва і правило: «Щоб добитися своєї мети, необхідно направити на неї все: розум, сили, зв’язки, знайомства, гроші. І все збудеться». Це в характері художника Вакуленка. Ставити цілі і досягати їх втілення.

І сьогодні роботи художника Василя Яковича Вакуленка дарують відвідувачам радість спілкування з мистецтвом, зігрівають наші душі, надовго залишаються в пам’яті.

Старший науковий співробітник

Король Людмила