Судова справа.
Козельщинський районний суд розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням чоловіка, мешканця села Кременчуцького району у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України.
За даними судових матеріалів, які оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 29 травня 2024 року, обвинувачений – вантажник, який пройшов медичний огляд і був визнаний придатним до військової служби, отримав повістку на відправлення до військової частини у рамках загальної мобілізації. Призов здійснювався згідно з указами Президента України та законодавством про мобілізаційну підготовку й мобілізацію, що діяли в умовах воєнного стану та особливого періоду.
17 червня 2024 року начальник групи документального забезпечення діючи згідно з вимогами Конституції України, Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та указами Президента (від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» та від 06.05.2024 №272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації»), довів зміст і вручив повістку обвинуваченому.
За цією повісткою, чоловік мав з’явитися 21 червня 2024 року о 15:00 за вказаною адресою для відправлення до військової частини. Після цього він був внесений у поіменний список військовозобов’язаних, призваних і відправлених до командування.
Незважаючи на офіційно вручений виклик, обвинувачений свідомо не з’явився у встановлений термін. Своїми діями він порушив вимоги ст. 65 Конституції України, положення указу Президента про загальну мобілізацію та положення ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За своїм умислом ухилитися від призову він кваліфікований за ст. 336 КК України, що визначає такі дії як кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні сторони домовилися про спрощену процедуру розгляду справи.
У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро каявся. Пояснив, що обставини справи викладені в обвинувальному акті правильно. Пояснив також, що він дійсно пройшов військово-лікарську комісію, яка його визнала придатним до військової служби. Повістку на відправку до військової частини отримав, але у призначений день та час на відправку до військової частини не з`явився, бо злякався. Крім того, пояснив, що на його утриманні перебуває хвора мати похилого віку, у якої проблеми з ногами, і вона не може сама себе обслуговувати. Він сам проживає з матір`ю, і інші родичі, які б могли за нею доглядати відсутні. Повідомив, що шкодує про такий вчинок. Якби йому роз`яснили, що за висновком ВЛК він буде служити у безпечному місці, то він би погодився. Повідомив, що він має серйозні проблеми зі здоров`ям (епілепсія), про що надав відповідні підтверджуючі докази.
Судом також встановлено, що обвинувачений перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом F-70.0. Згідно з положенням про військово-лікарську експертизу (Додаток 1 до положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402) та довідкою військово-лікарської комісії від 31.05.2024 №356, обвинувачений визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення. Судово-психіатричний експерт від 24.09.2024 №509 встановив, що хоча в обвинуваченого виявлено ознаки легкої розумової відсталості, ускладненої наслідками перенесеної черепно-мозкової травми (2008 рік), він усвідомлював свої дії та керував ними.
За результатами досудової доповіді, оцінка ризику повторного вчинення кримінального правопорушення свідчила про високий ризик, що створює небезпеку як для суспільства, так і для окремих осіб. Орган пробації зазначив, що виправлення засудженого можливе лише за умов суворого контролю.
Враховуючи класифікацію злочину за ст.336 КК України як нетяжкого, а також особисті обставини обвинуваченого (вік, сімейний стан, стан здоров’я, зокрема наявність епілепсії та перебування на обліку у лікаря-психіатра), суд врахував пом’якшуючу обставину – щире каяття.
У результаті обвинувачений був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення. Суд постановив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Однак, враховуючи визнання вини, каяття та можливість виправлення без ізоляції від суспільства, застосовано положення ст. 75 КК України, що дозволило звільнити його від фактичного відбування покарання. Замість цього встановлено іспитовий строк з випробуванням – 1 рік, протягом якого чоловік зобов’язаний перебувати під наглядом органу пробації.
Сторони мають право на оскарження вироку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення, що додає процесу додатковий етап правового контролю.
Марина Соловей
