Кременчуцька газета
Середа, 28 Лютого 2024
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube threads telegram

Ви є тут

Українські родинні прикраси: материнські талісмани крізь віки

8 травня 2022 14:45

Традиційні прикраси нашої країни ХVII-XIX ст. вражають своїм різноманіттям. Були серед них і особливі, які дарувалися матерями або ж передавалися у спадок як талісмани, що здатні захистити від лиха: коралі, бурштинові прикраси, зґарди та дукачі.

Прикраси  — від скромного хрестика, пишних дукачів до кольє із самоцвітів — часто ставали для українців талісманом від біди, фізичним зв’язком із пращурами, символом любові, а часто і нескореності. Адже їх закопували на городах чи ховали в дуплах під час репресій, переплавляли, щоб “приховати” герби ворожих для російської влади родин. Їх брали з собою у вимушену еміграцію, оберігали як зіницю ока до останнього. Вірили — прикраса, подарована матір’ю чи передана у спадок, здатна врятувати життя і захистити весь рід.

Традиційні прикраси-талісмани

Українські традиційні прикраси ХVII-XIX ст. вражають своїм різноманіттям. Були серед них і особливі, які дарувалися матерями або ж передавалися у спадок як талісмани, що здатні захистити від лиха: коралі, бурштинові прикраси, зґарди та дукачі.

Коралі — найпоширеніша традиційна нагрудна прикраса в Україні. Їх виготовляли з червоних або рожевих коралів Середземноморського регіону і завозили в Україну з Венеції. Високо цінувалися коралі червоного кольору, оброблені у вигляді овалів, з великими намистинами в центрі, а меншими по краях. Коралі вважалися магічними прикрасами. Потемніле намисто віщувало хворобу своїй власниці або ж біду сім’ї. Яскраві, блискучі коралі — навпаки, обіцяли удачу та багатство.

Бурштинове намисто було популярне серед жінок Київщини, Волині, Прикарпаття — тих регіонів, де видобували цей самоцвіт. Вірили, що бурштин обдаровує свою власницю здоров’ям та вродою, допомагає знайти нареченого. Тому часто дарували саме молодим, незаміжнім дівчатам. Низки бурштинових намистин носили разом із коралями.

Зґарди ж були поширені на Гуцульщині. Їх виготовляли, нанизуючи на шнурок у кілька рядів мідні литі хрестики, поміж яких додавали спіральки, трубочки, релігійні орнаменти. Зґарду дарували дівчаткам на 6-річчя. І кожного наступного року кількість зґард збільшувалася — зростала сила оберегу.

Головний елемент дукача — круглий медальйон із зображенням зі срібла, золота. Козацька знать часто карбувала на дукачах свої геральдичні символи або образи Богородиці. Пізніше за елемент дукача брали золоті червінці та австрійські монети. Український етнограф Федір Вовк вважав, що дукачі — це переосмислення візантійських змієвиків, популярних прикрас Київської Русі. Саме тому ці прикраси були потужними оберегами, символізували достаток та процвітання роду і входили до посагу нареченої.

Прикро, але саме дукачі стали першими прикрасами, які постраждали в горнилі пригнічення українського народу. До нашого часу дійшло чимало описів конфіскованого майна козацької старшини, у «надійності» яких цар сумнівався. У репресованих вилучалося майно, зокрема, і дорогоцінні дукачі. Ідеологічно забарвлені прикраси, із викарбованими родинними гербами, видозмінювали, стилізували під більш прийнятні для петербурзької моди.

Прикраси-захисники української інтелігенції

Українська знать та інтелігенція XIX - поч. XX ст. додавали до своїх родинних скриньок, окрім традиційних прикрас, ще й дорогоцінності за останньою модою. Замовляли як у місцевих ювелірів (львівські й київські майстри славилися неабиякою вправністю і красою виробів), так і в європейських ювелірних домах.

Саме в цей час у спадок починають переходити діамантові прикраси, часто виготовлені в єдиному примірнику за побажаннями родини. Молодим донькам дарували золоті сережки, ланцюжки й браслети. Але саме одруження залишалося головною подією для “переходу” прикрас до нового покоління жінок.

Переслідування української еліти більшовицькою росією під час трагічних подій XX ст. змушували її шукати кращого життя в екзилі. Фамільні реліквії часто вилучалися, під час Голодомору їх обмінювали на їжу або на свободу своїх близьких.

Так, у 1918 році Маргеріт Ное, дружина Михайла Терещенка, який був арештований більшовиками, добилася аудієнції у Леніна і Троцького. й обміняла своє дорогоцінне кольє з великим блакитним діамантом на життя коханого.

Тому й не дивно, що традиція материнських прикрас-талісманів, родинних оберегів обірвалася. А може, просто перестала артикулюватися?

Сьогодні, під час російсько-української війни, так важливо доторкнутися до рідного, повернутися до підтримки та любові предків і традицій, до родинних реліквій. Чи створити нові. Згадати про прикраси, подаровані найріднішою, або ж ті, які одягли на своїх дітей як талісман, що зараз так потрібен.

 

 

За матеріалами журналу vogue.ua


"Кременчуцька газета" в соціальних мережах!
Будьте нашими підписниками... і одними з перших дізнавайтесь, що відбувається в Кременчуці та на Полтавщині, а також про резонансні події в Україні.
Не втрачайте шанс читати «гарячі» і цікаві новини першими!
Підписуйтесь на нас:  
Facebook: https://www.facebook.com/kremenchuckagazeta/
Instagram: https://www.instagram.com/kg.ua/
Telegram: https://t.me/kgua_news


Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть слово, натисніть CTRL + Enter і відправте повідомлення в редакцію

Інші новини

Афиша Кременчуга
Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.

Ми в Telegram

Підписатися